|
Руй Патрісіу
Руй Патрісіу (порт. Rui Patrício, нар. 15 лютого 1988, Лейрія) — португальський футболіст, воротар італійської Аталанти та національної збірної Португалії. У складі збірної Португалії став чемпіоном Європи 2016 року та переможцем Ліги націй УЄФА 2019 року. Клубна кар'єраУ ранньому віці Патрісіу грав на позиції нападника. Одного разу він був помічений скаутом лісабонського «Спортінга» і був запрошений в молодіжну академію. Дебют в основній команді відбувся 19 листопада 2006 року в десятому турі чемпіонату Португалії. На виїзді був переграний «Марітіму» з рахунком 0:1. За 15 хвилин до кінця гри Руй відбив пенальті. Це був єдиний матч Патрісіу в цьому сезоні. Вже з 2007 року молодий гравець став основним голкіпером лісабонської команди. У сезоні 2010/11 Руй Патрісіу продовжив бути основним воротарем команди, незважаючи на прихід досвідченого німця Тімо Гільдебранда. Загалом був основним голкіпером лісабонського клубу протягом 12-ти сезонів, за які захищав його ворота в 465 матчах в усіх турнірах. 15 травня 2018 був одним із гравців «Спортінга», що постраждали під час нападу на тренувальну базу клубу вболівальників, розчарованих результатами команди в національній першості (3-тє місце). Значною мірою через цей інцидент за два тижні голкіпер запросив трансфер з лісабонського клубу.  18 червня 2018 року 30-річний гравець уперше в кар'єрі змінив команду, приєднавшись на умовах чотирирічного контракту до англійського «Вулвергемптон Вондерерз», що саме повернувся до Прем'єр-ліги[2]. У новій команді взяв собі незвичний для воротаря 11-ий ігровий номер на знак пошани до багаторічного першого номера «Вулвергемптона» Карла Ікеме, що саме був змушений завершити кар'єру через гострий лейкоз[3]. 11 серпня 2018 року Патрісіу дебютував в англійській Прем'єр-лізі в домашньому матчі проти «Евертона» (2:2)[4]. Він зіграв дев'ять «сухих» матчів у дебютному сезоні (клубний рекорд «вовків») і допоміг команді посісти 7 місце та вийти до Ліги Європи[5]. Там у сезоні 2019/20 він дійшов із командою до чвертьфіналу турніру, який став першим єврокубковим чвертьфіналом для клубу з 1972 року[5]. У липні 2021 року Патрісіу перебрався в італійську «Рому», підписавши контракт на 3 роки[6]. Сума трансферу склала 11,5 млн євро без урахування бонусів. У новому клубі португальський голкіпер взяв перший номер. Дебютував за римлян 19 серпня в першій грі під керівництвом співвітчизника Жозе Моурінью, перемігши з рахунком 2:1 на виїзді турецький «Трабзонспор» у першому матчі плей-оф Ліги конференції УЄФА[7]. Через три дні вперше зіграв у Серії А в домашній грі проти «Фіорентини» (3:1) і загалом за сезон зіграв кожну хвилину усіх матчів у чемпіонаті, що того року ще зумів зробити лише один гравець у Серії А — воротар «Емполі» Гульєльмо Вікаріо. Також Патрісіу відіграв 15 матчів у дебютному розіграші Ліги конференцій, включаючи виграну фінальну гру з «Феєнордом» (1:0) і допоміг команді здобути трофей[8]. В серпні 2024 року Руй Патрісіу як вільний агент перейшов до італійської «Аталанти», підписавши однорічний контракт.[9] Виступи за збірні2006 року дебютував у складі юнацької збірної Португалії, взяв участь у 10 іграх на юнацькому рівні. Протягом 2007—2009 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 21 офіційному матчі. 2008 року молодого голкіпера включили до складу національної збірної Португалії для участі в тогорічному чемпіонаті Європи в Австрії та Швейцарії. У матчах чемпіонату на поле не виходив. Дебют у складі основної збірної Португалії відбувся лише двома роками пізніше, у листопаді 2010 року. Уже на наступному чемпіонаті Європи 2012 року був основним голкіпером португальців, захищав їхні ворота в усіх матчах турніру, який команда залишила після стадії півфіналів, програвши майбутнім чемпіонам — іспанцям. На чемпіонаті світу 2014 року також розпочинав турнір як основний воротар, проте, пропустивши чотири голи від збірної Німеччина у першій грі групового етапу, отримав травму і в матчах тогорічного мундіалю на поле більше не виходив. .jpg) Був «першим номером» збірної й на чемпіонаті Європи 2016 року у Франції, на якому португальці здобули перший у своїй історії титул континентальних чемпіонів. На турнірі взяв участь в усіх семи матчах своєї команди, у чотирьох з яких лишав свої ворота недоторканими, у тому числі провів «на нуль» фінальну гру проти господарів змагання. Захищав ворота й у всіх матчах чемпіонату світу 2018 року, де португальці подолали груповий етап, проте завершили виступи на стадії 1/8 фіналу, на якій Патрісіу пропустив два голи від Едінсона Кавані, і його команда поступилася 1:2 уругвайцям. 17 листопада того ж року він вперше став капітаном команди в матчі Ліги націй УЄФА з Італією (0:0)[10]. Влітку наступного року Патрісіу допоміг португальцям виграти Лігу націй УЄФА, обігравши у фіналі турніру збірну Нідерландів (1:0). Цей же матч став для Руя 81-им у футболці збірної, завдяки чому він обійшов Вітора Баїю як воротаря з найбільшою кількістю матчів у збірній Португалії[11]. У 2021 році Патрісіу був основним воротарем на чемпіонаті Європи 2020 року, зігравши в усіх чотирьох матчах, однак повторити попередній успіх португальцям не вдалось — вони вилетіли вже на стадії 1/8 фіналу[12]. 12 жовтня того ж року, зігравши у матчі кваліфікації до чемпіонату світу 2022 року з Люксембургом (5:0), Патрісіу провів 100-й матч за збірну, ставши лише сьомим португальцем, який досяг цього показника[13]. Статистика виступівСтатистика клубних виступівСтаном на 14 липня 2021 року
Статистика виступів за збірнуСтаном на 12 вересня 2018 року Статистика матчів і голів за збірну —
 Португалія
Досягнення.jpg)
Індивідуальні
Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
