Ртищево

Ртищево рос. Ртищево|карта розташування1=
Герб Ртищево Прапор Ртищево
Вокзал станції Ртищево-I
Основні дані
52°15′ пн. ш. 43°47′ сх. д. / 52.250° пн. ш. 43.783° сх. д. / 52.250; 43.783
Країна	Росія
Регіон	Саратовська область
Столиця для	Ртищевський район і Q21195804?[2]
Засновано	1666 — село, 1871 — станція
Статус міста	1920
Площа	32 км²
Населення	43 300 осіб (2007)
Висота НРМ	210 м
Міста-побратими	Левіце, Словаччина
Телефонний код	(7) 84540
Часовий пояс	UTC+3, UTC+4 і SAMT[3]
GeoNames	500886
ЗКАТО	63440000000
ЗКТМО	63641101001
Поштові індекси	412030-412036
Міська влада
Мер міста	Олександр Бисеров[1]
Вебсайт	rtishevo.sarmo.ru
Мапа
Ртищево Ртищево (Росія)
Ртищево у Вікісховищі

Рти́щево (рос. Рти́щево) — місто (з 1920) у Росії, адміністративний центр Ртищевського району Саратовської області.

Розташовано на заході Приволзької височини, за 214 км на захід від Саратова.

Село Ртищево виникло наприкінці XVI — початку XVII століть і належить до найдавніших російських поселень Прихопер'я. Вже в 1666 року у селі значився церковний прихід. Першими жителями його були переселенці з Перемишльської землі, Руського воєводства Королівства Польського. Село мало розміри півтори версти завдовжки й триста сажнів завширшки. До 1723 року воно називалося Покровським — від назви церкви.

В 1723 року по указу Петра I на території майбутніх Балашовського й Сердобського повітів були відведені землі й угіддя учасникам Північної війни. У їхньому числі був майор, що вирізнився в боях В. М. Ртищев, що одержав у помісне володіння село Покровське й землі по ріці Ольшанці площею близько 4000 десятин. В 1727 року Ртищеви перевезли сюди кріпаків з інших своїх маловрожайних маєтків. З цього часу в села з'явилася друга назва: Ртищево — на прізвище поміщика. У 1971 році село Ртищево увійшло до складу міста.

В 1868 року комітетом земської Тамбово-Саратовської залізниці під будівництво станції другого класу були відчужені польові наділи селян села Ртищево Сердобського повіту. В 1871 року станція Ртищево була здана в експлуатацію.

Водночас при станції, на орендованих землях селян першого й другого Ртищевских товариств села, виникло однойменне селище. Фактично, село й селище були єдиним адміністративним утворенням: дозвіл на оренду й поселення в селищі, так звані «вироки» видавав сільський схід і підписував сільський староста. Такий стан речей зберігався аж до 1917 року, коли була утворена Ртищевська волость, із центром у селищі Ртищево, тобто селище стало самостійною адміністративною одиницею. У 1920 році селищу Ртищево було привласнено статус міста.

Ртищево — великий залізничний вузол на перетині ліній Саратов — Тамбов і Пенза — Поворино.

На підприємствах залізничного транспорту зайняте майже три чверті населення міста.

У місті також є м'ясокомбінат, завод «Аргон» і фабрика гігроскопічної вати.

Залізничний вокзал, будинки паровозного депо — зразки архітектури XIX століття.

Міський культурний центр (раніше Палац культури залізничників імені В. І. Леніна) — 1935 року будування.

Серед пам'ятників потрібно також відзначити Олександро-Невську церкву зі своєрідною архітектурою.

Однопрестольна, в ім'я святого Благовірного Великого князя Олександра Невського, спочатку дерев'яна, церква була побудована на станції Ртищево Рязано-Уральської залізниці в 1889 року на пожертви залізничних службовців і приватних осіб. Побудована вона була на згадку чудесного рятування Найяснішої родини (17 (29) жовтня 1888 року на станції Боркі, під Харковом, відбулася катастрофа імператорського поїзда, у якому знаходився Олександр III зі своєю родиною. Ніхто з імператорського сімейства серйозно не постраждав). В 1911 року на засоби Товариства Рязано-Уральської залізниці, замість дерев'яної, побудували кам'яну церкву, розраховану на 780 осіб. У дерев'яному будинку розмістилася церковнопарафіяльна школа.

В 1924 року церкву закрили. У її будинку спочатку розташовувався робочий клуб імені В. І. Леніна (до 1935 року), потім аероклуб і райрада Осоавіахіма. У вересні 1940 року будинок був переданий у тимчасове користування райкому й райвиконкому під гараж, у березні 1941 року — під майстерні Ртищевського райпромкомбінату, потім під етапну комендатуру.

В 1944 року будинок церкви було повернуто вірянам. 1 липня 1944 року у місті Ртищево знову відкрилася православна церква.

• Болоболін Сергій Петрович

• Сдобников А. Нашему храму — 115 лет// Перекрёсток России. — 29 июня 2004
• Селиванов Д. Ю.; Станция Ртищево: шаги становления// Перекрёсток России. — 20 января 2001, 27 января 2001
• Соколов Н. Раскол в Саратовском крае, 1888
• Шишмарёв Н. А.; Город Ртищево. — Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1986. — (Города Саратовской области). — С. 9.

• Сайт міста Ртищево (рос.)
• Оглядова карта міста Ртищево (рос.)

Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.