Перший перехідний період (Стародавній Єгипет)
Перший перехідний період в історії Стародавнього Єгипту (середина XXIII — середина XXI століття або 2250–2050 рр. до н. е., VII–X династії). У правління VII і VIII династій влада фараонів з Мемфісу була лише номінальною, в Єгипті панувала політична анархія. Влада перейшла в руки номархів («градоначальників»). Утрата державної єдності стала причиною розвалу загальноєгипетської іригаційної системи, що викликало економічну кризу і масовий голод. Не підтримуваний народом, складний адміністративний устрій приходив у занепад, у країні бродили розбійницькі зграї, чернь, яка грабувала заупокійні храми й усипальні. До початку Першого перехідного періоду майже всі піраміди й усипальниці спадкоємців престолу та високих сановників було розграбовано й спустошено. Північні провінції періодично потерпали від набігів азійських кочівників та лівійців. Нездатність номів власними силами впоратися з економічними труднощами посилила об'єднавчу тенденцію. Першим претендентом на роль «збирача» єгипетських земель став Гераклеополь, одне з найбільших міст на півночі Верхнього Єгипту. Його правителям вдалося підпорядкувати Дельту і верхньоєгипетську область Тіна, відбити вторгнення кочівників і зміцнити північні кордони. Починаючи з Ахтоя (Хеті), вони претендували на титул царів усього Єгипту (IX–X династії). Однак у своїй боротьбі за об'єднання Єгипту гераклеопольське царство зустріло суперника в особі утворився на півдні Фіванського царства, що контролювало долину Ніла від Абідоса до 1-го порога. Їхня конфронтація завершилася наприкінці XXI століття до н. е. перемогою Фів при фараоні Ментухотепі II, який заснував XI династію. Цілісність Єгипетської держави було відновлено. Хронологія Першого перехідного періоду
Примітки
Література
|