Перський похід Галерія

Перський похід Галерія — війна між римлянами і персами в 296—298 роках, яка завершилася підписанням Нісібіського мирного договору.

Перші зіткнення почалися вже у 293 році. Після того, як Галерій став співправителем Діоклетіана, який заснував тетрархію, його направили на Схід воювати з персами. Війна почалася з того, що з Вірменії був вигнаний цар Тірдат III, який користувався підтримкою римлян. Той попросив допомоги у римлян і Галерій^[1] повернув йому престол за допомогою армії.

Тоді перський цар Нарсе вторгся в римську провінцію Сирія^[2]. Римляни в цей момент вирішили активно допомагати Тірдату відстояти свій престол. Діоклетіан заснував свою базу в Антіохії і наказав почати війну з персами. Після двох боїв з невизначеними результатами, третій бій між Каррами і Каллініком закінчився поразкою римлян^[3], після чого Римська імперія втратила Месопотамію. Це поразка було пояснено необережністю Галерія і невеликим римським військом. Через це Галерій був змушений бігти кілька кілометрів за колісницею Діоклетіана. Тоді август вирішив дати йому нову армію. Ця армія налічувала 25 тисяч осіб, набраних в основному в Іллірії та Мезії. Галерій знову перетнула Євфрат і замість того, щоб вторгнутися в Месопотамію, вирішив перетнути вірменські гори^[4], де він отримав підтримку місцевих мешканців.

У вірменських горах Галерій здобув рішучу перемогу над Нарсе при Саталі, завоювавши величезну здобич. Відомо, що ця перемога була обумовлена тим, що римляни напали вночі. Однак Нарсе вдалося втекти у той час як його дружина, сини і сестри були взяті в полон. До всіх полонених римляни дуже добре ставилися. Між тим, Діоклетіан в Сирії зібрав ще одну армію, готову діяти на випадок можливого ураження Галерія. Скориставшись перемогою свого співправителя, Діолектіан відвоював Ктесифон^[5]. Після поразки персів при Саталі Галерій пропонував продовжити переслідування противника в глиб його території, тоді як Діоклетіан не хотів починати нову компанію, результат якої був не ясний. Після цього римляни уклали з персами мир у 298 році на вигідних їм умовах.

В результаті цього походу відбулося:

• передача Риму Інтилени, Софени, Арзанени, Кордуени та Забдицени;
• встановлення кордону між Римською імперією та Сасанідським царством по Тигру;
• визначення чіткої межі між Персією і Вірменією (по межі Мідії);
• призначення царів Іберії переходить у відання римських імператорів;
• визначення Нісібіса єдиним місцем торгівлі між Римом і Іраном.

Нісібіський договір закріпив військово-політичну гегемонію Римської імперії в Передній Азії більш ніж на 60 років — до тих пір, поки в 363 р. не був підписаний новий римсько-перський договір про розподіл сфер впливу в Азії^[6].

В честь римської перемоги Галерій вибудував у Фессалоніках тріумфальну арку.

• Флавій Євтропій. Бревіарій від заснування міста.
• Руф Фест. Бревіарій діянь римського народу.
• Yann Le Bohec. Armi e guerrieri di Roma antica. Da Diocleziano alla caduta-impero. Roma. 2008. ISBN 978-88-430-4677-5.