Мечислав Вайнберг
Мечислав Вайнберг (пол. Mieczysław Wajnberg, рос. Моисей Самуилович Вайнберг, нар. 8 грудня 1919, Варшава — пом. 26 лютого 1996, Москва) — радянський композитор польсько-єврейського походження. Народний артист РРФСР. БіографіяНародився у Варшаві в родині диригента та композитора єврейського театру Шмуеля Вайнберга (1883—1943) та акторки єврейського театру на їдиші Соні Вайнберг (до шлюбу Карл; 1888—1943), які в 1916 році переселилися сюди з Кишинева.[5] Самуїл Мойсейович Вайнберг керував оркестром у варшавському єврейському театрі «Скала». З початком війни у вересні 1939 року втік до СРСР; його сім'я, що залишалася у Варшаві, надалі загинула в концентраційному таборі Травники. Музичну освіту здобув у Варшавській консерваторії, де вчився у Юзефа Турчинського. Як і його батько, він почав роботу у театрах. В 1936, він написав музику до фільму «Фредек робить світ щасливим». У вересні 1939, рятуючись від німецької окупації, втік до Радянського Союзу, змінивши при цьому ім'я на Мойсей.[6] Продовжив навчання у Мінській консерваторії в класі В. Золотарьова, де 21 червня 1941 року була виконана його дипломна робота — «Симфонічна поема». Після вторгнення до СРСР німецьких військ втік до Ташкенту, де працював репетитором в опері, а також створював патріотичні твори. Там же одружився з Наталією Міхоелс, дочкою відомого актора та режисера єврейського театру Соломона Міхоелса. В 1943 році, завдяки допомозі Шостаковичі, був переведений до Москви. Починаючи з 1946 року М. Вайнберга критикують за недостатнє використання фольклору, 1948 — у формалізмі, низку творів при цьому було заборонено. В цей час Вайнберг писав виключно для цирку. У лютому 1953 року він був заарештований в ході Справи лікарів за обвинуваченням у «єврейському буржуазного націоналізму». Був звільнений у квітні того ж року після смерті Сталіна, завдяки заступництву Шостаковича. Наступні роки написав багато музики для кіно. Найвідомішим став фільм про війну «Летять журавлі» (1957), що здобув Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі в 1958 році.[7] З тих пір Вайнберг жив у Москві, лише один раз відвідавши Варшаву у 1966 році, куди він приїхав на «Варшавську осінь». Багато складав, іноді виступав як піаніст, виконуючи твори Шостаковича. Писав також для фільмів, у тому числі мультиплікаційних. В 1971 отримав звання «Заслуженого артиста РРФСР», в 1980 — «Народного артиста РРФСР», а в 1990 удостоєний Державної премії СРСР. У середині вісімдесятих років Вайнберг повернувся до імені Мечислав. З нагоди 75-ї річниці народження в 1994, отримав нагороду «За заслуги перед польською культурою». Незадовго до своєї смерті був хрещений у православній Церкві.[8] ТворчістьХоча Мечислав Вайнберг ніколи не вчився офіційно у Дмитра Шостаковича, вплив останнього виразно помітний в його творчості, особливо в симфонії № 12 (1975—1976, Op.114), що присвячена пам'яті композитора.[9]. В проході на піанісимо челести, якою закінчується П'ята симфонія (1962, op.76), відчувається вплив фіналу Четвертої симфонії Шостаковича, прем'єра якої припадає на час її написання. В Шостій сонаті для фортепіано (1960, op.73), композитор цитує одну з прелюдій і фуг Шостаковича. Більш загальні подібні риси музичної мови включають в себе використання розширеної мелодії, теми з повторюваними звуками і використання крайніх регістрів. Останнє стало однією з основних причин критики на адресу Вайнберга, зокрема на думку диригента Олександра Івашкіна, твори таких композиторів як Вайнберг шкодять не тільки репутації своїх авторів, але й музиці самого Шостаковича, «обтяжуючи її численними та поганими копіями».[10] Проте музика Шостаковича не була єдиним джерелом впливу на творчість Вайнберга. Нікітина визначає впливи С. Прокоф'єва, М. Мясковського, Б. Бартока та Г. Малера, а в Концерті для труби з оркестром використанні цитати весільного маршу Мендельсона. Фольклорні елементи включають не тільки єврейський, але й елементи молдовського, польського, узбецького та вірменського фольклору. В свою чергу, Вайнберг сам посприяв інтересу Д. Шостаковича до єврейського фольклору.[11] Композитор залишив багату музичну спадщину, зокрема:
ФільмографіяМузика для мультфільмів та кіно:
Примітки
Посилання
|