Манько Євген Валентинович

Євген Манько
Особисті дані
Повне ім'я	Євген Валентинович Манько
Народження	14 жовтня 1971(1971-10-14) (53 роки)
	Костянтинівка, Донецька область, УРСР
Зріст	177 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
	ДЮСШ (Костянтинівка)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1991 «Сталь» (Км) 37 (6) 1992 «Шахтар» (Д) 6 (1) 1992 →  «Шахтар-2» 7 (2) 1993—2004 «Сталь» (Ал) 432 (57) 2001 →  «Сталь-2» 1 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Євген Валентинович Манько (нар. 14 жовтня 1971, Костянтинівка, Донецька область, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник та півзахисник, по завершенні кар'єри — футбольний тренер.

Народився в місті Костянтинівка, Донецька область. Вихованець місцевої ДЮСШ, перший тренер — В. Ігнатенко. Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1990 року в аматорському клубі «Шахтар» (Дзержинськ) з Донецької області. Наступного року перебрався в комунарську «Сталь», яка виступала в Другій нижчій лізі СРСР.

У 1992 році приєднався до складу «Шахтаря». Дебютував у футболці донецького клубу 1 березня 1992 року в переможному (2:1) виїзному поєдинку 1/8 фіналу кубку України проти львівських «Карпат». Євген вийшов на поле на 85-й хвилині, замінивши Сергія Реброва^[1]. Учасник першого розіграшу чемпіонату України з футболу серед команд Вищої ліги. В еліті українського футболу дебютував 8 квітня 1992 року в переможному (4:0) виїзному поєдинку 8-о туру підгрупи 1 проти шепетівського «Темпу». Манько вийшов на поле на 75-й хвилині, замінивши Сергія Реброва, а на 89-й хвилині відзначився своїм дебютним голом у Вищій лізі^[2]. Загалом у вищому дивізіоні українського чемпіонату у футболці «гірників» зіграв 6 матчів (1 гол). Окрім цього провів 7 поєдинків (2 голи) за донецький «Шахтар-2» у Другій лізі.

Під час зимової перерви сезону 1992/93 років повернувся у «Сталь». Дебютував у футболці алчевського клубу 27 березня 1993 року в програному (0:1) виїзному поєдинку 23-о туру Першої ліги проти мукачевського «Прибориста». Євген вийшов на поле в стартовому складі, а на 59-й хвилині його замінив Ігор Гнезділов^[3]. Дебютним голом у футболці «Сталі» відзначився 25 квітня 1993 року на 56-й хвилині переможного (1:0) домашнього поєдинку 29-о туру першої ліги проти сумського «Автомобіліста». Манько вийшов на поле в стартовому складі, а на 78-й хвилині його замінив Ігор Гнезділов^[4]. В алчевській команді виступав до завершення першої частини сезону 2004/05 років. За цей час у чемпіонатах України зіграв 432 матчі, в яких відзначився 57-а голами, ще 29 матчів (5 голів) провів у кубку України. У 2001 році провів 1 поєдинок за «Сталь-2» у Другій лізі чемпіонату України. Наприкінці 2004 року завершив кар'єру футболіста.

З 2005 по 2014 році працював керівником науково-методичної групи в алчевській «Сталі», а в період з липня 2006 року по червень 2007 року помічником головного тренера «сталеварів».

«Сталь» (Алчевськ)

• Перша ліга чемпіонату України
  • Чемпіон (1): 2004/05
  • Срібний призер (1): 1999/00
  • Бронзовий призер (1): 1995/96

• Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «Український футбол»
• Профіль гравця [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ФК «Сталь» (Алчевськ) (рос.)
• Профіль гравця на сайті footbook.ru (рос.)