uk Ліванов Борис Миколайович

Ліванов Борис Миколайович
Ліванов Борис Миколайович
Народився	25 квітня (8 травня) 1904; Москва
Помер	22 вересня 1972 (68 років); Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	актор
Заклад	Московський художній театр
Роки діяльності	з 1924
Діти	Ліванов Василь Борисович
IMDb	nm0515104
	Нагороди та премії
	;
	Ліванов Борис Миколайович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліванов.

Ліва́нов Бори́с Микола́йович (нар. 25 квітня (8 травня) 1904(19040508) — пом. 22 вересня 1972) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948). Лауреат п'яти Сталінських (1941, 1942, 1947, 1949, 1950) та Державної премії СРСР (1970).

Біографія

Народився 25 квітня (8 травня) 1904(19040508) року в Москві.

У 1924 році закінчив 4-ту студію МХАТу, де й почав працювати. Тоді ж почав зніматись у кіно. Зіграв у кіно Дубровського («Дубровський», 1936), комісара Віхорова («Депутат Балтики», 1937; «Балтійці», 1938), Пожарського («Мінін і Пожарський», 1939) та ін.

Знявся в українських фільмах: «Поема про море» (1958, Федорченко), «Загибель ескадри» (1965, 2 с, Гранатов), «А тепер суди...» (1966, Богутовський).

У 1950-х роках почав виступати і як режисер.

Помер 22 вересня 1972 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Нагороди

Нагороджений шістьма орденами СРСР.
Народний артист СРСР (1948).
Сталінська премія 1-го ступеня (1941) — за виконання ролі князя Д. М. Пожарського у фільмі «Мінін і Пожарський» (1939).
Сталінська премія 1-го ступеня (1942) — за виконання ролі інженера Забеліна у спектаклі «Кремлівські куранти» М. Ф. Погодіна.
Сталінська премія 2-го ступеня (1947) — за виконання ролі капітана 1 рангу В. Ф. Руднєва у фільмі "Крейсер «Варяг» (1946).
Сталінська премія 1-го ступеня (1949) — за виконання ролі у спектаклі «Зелена вулиця» А. А. Сурова.
Сталінська премія 1-го ступеня (1950) — за виконання ролі професора Трубнікова у спектаклі «Чужа тінь» К. М. Симонова.
Державна премія СРСР (1970) — за акторські та режисерські роботи останніх років.

Родина

Батько російського актора театру і кіно Василя Ліванова, який у 1984 році зняв про нього фільм «Борис Ліванов».

Ролі в кіно

1924 — Морозко — Морозко
1924 — Чотири і п'ять (Сталеві журавлі) — Дмитро Гай
1927 — Кастусь Калиновський — пан Сторжинський
1927 — Жовтень — міністр Терещенко
1928 — «Золотий дзьоб» — майор Тучков
1933 — Дезертир — Карл Ренн
1933 — «Місто під ударом» — Карл Рунге
1933 — «Анненківщина» — отаман Анненков
1934 — Приватне життя Петра Виноградова — Петро Виноградов
1936 — Дубровський — Володимир Дубровський
1937 — Депутат Балтики — Бочаров
1938 — Балтійці — Вихров
1939 — Мінін і Пожарський — Пожарський
1945 — Без провини винні — Муров
1946 — Глінка — цар Микола І
1947 — Крейсер «Варяг» — капітан Руднєв
1949 — Сталінградська битва — Рокоссовський
1949 — Падіння Берліна — Рокоссовський
1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Потьомкін
1955 — Михайло Ломоносов — Михайло Ломоносов
1958 — Олеко Дундич — генерал Мамонтов
1958 — Поема про море — генерал Федорченко
1958 — Капітан першого рангу — Микола Васильович Лезвін
1959 — Напередодні — Микола Стахов
1960 — Мертві душі — Ноздрьов
1960 — Сліпий музикант — Максим Яценко
1965 — Загибель ескадри — адмірал Гранатов
1969 — Ступінь ризику — науковець—лікар Сєдов
1970 — Кремлівські куранти — інженер Забелін

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.236;
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427;
Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С.195—196.

Посилання

Б. М. Ліванов на «Кино-Театр.ru» [Архівовано 23 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Agama	Bahasa	Biografi	Budaya	Ekonomi	Elektronika
Film	Filsafat	Geografi	Indonesia	Ilmu	Lingkungan
Masyarakat	Matematika	Militer	Mitologi	Musik	Olahraga
Pendidikan	Politik	Sastra	Sejarah	Seni	Teknologi