Леон-Баттіста Альберті

Леон-Баттіста Альберті
італ. Leon Battista Alberti італ. Leon Battista degli Alberti[1]
Народження	14 лютого 1404[2][3][…] Генуя, Генуезька республіка[5][3][6]
Смерть	25 квітня 1472[7][3] (68 років) Рим, Папська держава[5][3][6]
Поховання	Санта-Кроче[8]
Релігія	католицька церква
Країна (підданство)	Генуезька республіка
Навчання	Болонський університет (1425)[6]
Вчителі	Гаспарен де Бергамо[3]
Діяльність	філософ, мовознавець, криптограф, поет, архітектор, теоретик архітектури, теоретик музики, музикознавець, скульптор, письменник, медальєр, художник, математик, драматург, органіст, науковець, митець, art theorist, humanist, посадова особа, спортсмен
Праця в містах	Падуя[9], Рим[9], Флоренція[9], Феррара[9], Флоренція[9], Рим[9] і Болонья[10]
Архітектурний стиль	італійське Відродження
Найважливіші споруди	Базиліка Сант Андреа, Церква Сан-Себастьяно, De picturad, Apologi centumd, Tempio Malatestianod, De re aedificatoriad, Собор Санта-Марія Новелла, Палаццо Ручеллаі і De statuad
Леон-Баттіста Альберті у Вікісховищі

Лео́н-Батті́ста Альбе́рті (14 лютого 1404, Генуя, Генуезька республіка — 25 квітня 1472, Рим, Папська держава) — італійський архітектор, вчений, письменник і музикант епохи Відродження. Уславлений теоретик мистецтва, автор проєктів архітектурних споруд в різних містах Італії ранішньої доби Відродження. Сам не будував, за його проєктами будували місцеві архітектори — практики. Його архітектурні ідеї, однак, мали значний вплив на розвиток архітектури Італії доби Високого Відродження. Леон-Баттіста Альберті створив новий тип католицького плану храму з урахуванням грецького хреста а також з архітектурними елементами давньоримської архітектури. Залишив багатий теоретичний спадок.

На широке розповсюдження ідей Альберті зіграли мода на античність в італійському суспільстві, авторитет самого Альберті, використання в творах вульгати (некласичного варіанту латини) і життя в Римі, що був відомим мистецьким центром тогочасної Італії.

Родина походила з Флоренції. Л.-Б. Альберті народився в місті Генуя, бо родину примусили покинути рідне місто з політичних міркувань. Заможність батьків дала змогу отримати добру освіту. Альберті сім років навчався в університеті міста Падуя, де опановував гуманітарні науки, а потім в університеті міста Болонья, де вивчав юридичні дисципліни. Отримав звання доктора права.

Доля подарувала Альберті зустріч з Томмазо Парентучеллі, священиком і гуманістом. Виходець з провінційної Сарцани, Томмазо Парентучеллі зробить блискучу кар'єру і стане папою римським під ім'ям Миколай V. Томмазо не забуде Альберті, коли знов зустріне того в Римі і буде підтримувати дружні стосунки до своєї смерті. А винахідник Альберті отримав можливість вивчати античність, писати трактати, розробляти різні наукові проблеми, не обтяжуючи себе клопотаннями про хліб і помешкання.

Після закінчення Болонського університету у 1428, був прийнятий у свиту кардинала Альбергаті. Разом з ним подорожував по Німеччині, Нідерландам, Франції.

З 1432 прибув у Рим, де став працівником канцелярії папи римського, там служив майже 30 років. Стабільний фінансовий стан дозволив зосередитися на теоретичних проблемах в гуманітарних галузях.

Помер у Римі.

• «Описи міста Рим»
• «Про переваги і недоліки науковців»
• «Про юриспруденцію»
• трактат «Про родину»
• трактат «Про архітектуру»
• повчальний твір «Застольні бесіди»
• математичний твір «Про принципи складання кодів», зараз втрачений тощо.
• «Про живопис»,
• «Про статую» і особливо
• «10 книг про будівництво», що є своєрідною архітектурно-будівельною енциклопедією 15 ст.

У своїх наук. роботах Альберті розробив основні теоретичні проблеми стилю Відродження в образотворчому мистецтві і архітектурі.

Серед інших досліджень Альберті, новаторських в своїй області, був трактат з криптографії, De componendis cifris, та перша італійська граматична система.

Значні архітектурні твори Альберті (проєкти): Палаццо Ручеллаї у Флоренції (1451—56), церкви Сан-Франческо у Ріміні (1446), Санта Марія Новелла у Флоренції (1470), Церква Сан-Себастьяно (Мантуя), базиліка Сант Андреа, Мантуя.

• Головний фасад церви Санта Марія Новелла (1456 — 70)
• Палаццо Руччелаї (1446-51) (обидва у Флоренції)
• Церква Сан-Себастьяно (Мантуя)
• Базиліка Сант Андреа у Мантуї
• Церква Сан-Франческо (1447-68) у Ріміні (план перебудови готичного храму на ренесансний (Храм Малатести)

• Кватроченто
• Філарете

• Альберти Леон Баттиста. Десять книг о зодчестве: В 2т. М., 1935—1937
• Мастера искусств об искусстве. Т.2. Эпоха Возрождения/Под ред. А. А. Губера, В. Н. Гращенкова. М., 1966
• Ревякина Н.В. Итальянское Возрождение. Гуманизм второй половины XIV-первой половины XV века. Новосибирск, 1975
• Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV в)/Под ред. Л. М. Брагиной. М., 1985
• История культуры стран Западной Европы в Эпоху Возрождения // Под ред. Л. М. Брагиной. М.: Высшая школа, 2001
• Зубов В. П. Архитектурная теория Альберти. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2001. ISBN 5-89329-450-5.
• Аникст А. Выдающийся зодчий и теоретик искусства // Архитектура СССР, 1973 № 6. С. 33-35
• Маркузон В. Место Альберти в архитектуре раннего Возрождения // Архитектура СССР, 1973 № 6. С. 35-39.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., стор. 149

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Леон-Баттіста Альберті