Гаспарен де Бергамо
Гаспарен де Бергамо («Гаспаріно да Барціцца»; «Gasparinus de Bergamo»[7]; бл. 1360 — бл. 1431, Мілан) — італійський граматик, педагог, автор нового епістолярного стилю, заснованого на листах Цицерона. Разом з П'єтро Паоло Верджеріо стояв біля витоків гуманізму в Падуї. Як і інші ранні італійські гуманісти, він викладав риторику, граматику, етику з метою відродження латинської літератури. БіографіяГаспарено ді П'єтробуоно народився в селі Барціцца, поблизу Бергамо. Навчався граматиці й риториці в Павії. Викладав там з 1403 до 1407 року, потім переїхав до Венеції, де працював приватним учителем в родини Барбаро. Не маючи можливості відкрити свою школу в Венеції, Гаспаріно переїжджає до Падуї, де викладає з 1407 до 1421 року. Це був найпродуктивніший період в його житті: тут він пише свої праці, а також здобуває відомість як вчений і викладач. Він читає лекції з риторики, а також курси, присячені латинським авторам, таким як Сенека, Цицерон, Вергілій і Теренцій. Він відкриває гуманістичну початкову школу, в якій навчалися Вітторино да Фельтре, Леон Баттіста Альберті, Антоніо Беккаделлі. Пізніше Гаспарено викладав у Феррарі, а 1418 року, на запрошення Філіппо Марія Вісконті, відкрив початкову школу в Мілані, подібну до падуанської. З 1421 року Гаспарено викладав у Мілані, а також служив придворним оратором у герцога Вісконті. Крім того, Гаспарено служив секретарем папи Мартіна V, і на цій посаді брав участь у Констанцькому соборі. Гаспарено помер у Мілані близько 1431 року. Від шлюбу з Лукрецією Альярді у нього був син Гімфорте (Гініфорто) Барціцца (бл. 1406—1463), який також став відомим вченим і письменником. Гімфорте одружився з Джованніні Малабарба. Праці
Примітки
Література
|