Казанська губернія

Казанська губернія
Герб
Центр	Казань
Утворено	1708
Населення	2 170 665 осіб (1897) осіб ({{{Дата перепису}}})
Попередники	Казанське царство
Наступники	Урало-Волзький штат

Каза́нська губе́рнія — адміністративна одиниця колишньої Російської імперії, що містилася на сході європейської частини. Була утворена на основі земель Казанського царства при утворенні Російської імперії у 1708 році.

Історія Татарстану

Велика Булгарія

Хозарський каганат

Волзька Булгарія

Половці

Монгольське вторгнення у Волзьку Булгарію

Золота Орда

Казанське ханство

Велике князівство Московське

Казанська губернія

Ідель-Урал

Татарська АРСР

Татарстан

Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

Історія Чувашії

Імперія гунів (434 — VI ст.)

Велика Болгарія (632 — 668)

Хозарський каганат (650—969)

Волзька Булгарія (X ст. — 1240)

Монгольське вторгнення у Волзьку Булгарію

Золота Орда (1240—1438)

Казанське ханство (1438—1552)

Московське царство (1552—1708)

Казанська губернія (1708—1920)

Симбірська губернія (1796—1924)

Чуваська Трудова Комуна (1920—1925)

Чуваська АРСР (1925—1990)

Чуваська РСР (1990—1992)

Чувашія

Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

Губернія була утворена з Казанського царства 1708 року^[1], що формально існувало після захоплення Московським царством у 1552 році й керувалося Москвою Казанським приказом. Першим казанським губернатором призначено Петра Матвійовича Апраксіна.

Після найтривалішого башкирського повстання 1704-1711 років у 1711 році Уфимський повіт (воєводство) передано до безпосереднього урядування Сенату. 1728 року башкири подали царю на розслідування утисків від воєвод і цілувальників та збереження спадкових прав на землі.

У 1733-1740 роках Уфимська провінція знову у складі Казанської губернії.

У січні 1714 року з північну західну частину губернії виділено у новоутворену Нижньогородську губернію. До складу губернії увійшли міста з їх округами; Нижній Новгород, Алатир, Арзамас, Балахна, Васильсурськ, Гороховець, Курмиш, Юр'євець та Ядрин. 22 листопада 1717 року Нижньогородська губернія була скасована й повернута до Казанської губернії.

29 травня 1719 року знову виділена Нижньогородська губернія у складі Алатирської, Арзамаської, Нижньогородської провінцій та 7 міст.

1717 року до новоствореної Астраханської губернії відійшли міста з округами: Астрахань, Яїцький Гур'їв, Дмитріївськ, Петровськ, Самара, Саратов, Симбірськ, Сизрань, Терський город, Царицин, Красний Яр, Чорний Яр і Кизляр. 1728 року міста Саратов, Самара, Симбірськ та Сизрань з повітами були повернуті до Казанської губернії. 1739 року Саратов повернуто до складу Астраханської губернії.^[2]

У 1775 році почалася губернська реформа, під час якої Казанська губернія була розділена на кілька намісництв і припинила своє існування:

• 11 вересня 1780 року з Вятської провінції й частин Свіязької та Казанської провінцій утворено В'ятське намісництво;
• з південних повітів утворені Симбірське й Пензенське намісництва;
• 27 січня 1781 року територія Пермської провінції передана до складу утвореного Пермського намісництва;
• 28 вересня 1781 року решта Казанської губернії перетворена на Казанське намісництво у складі 13 повітів.

У грудні 1796 року Казанське намісництво знову стає губернією.

Казанська губернія скасована після проголошена 27 травня 1920 року Автономної Татарської Соціалістичної Радянської Республіки.

У 1708-1719 роках Казанська губернія поділялася на:

• Астраханське воєводство
• Казанське воєводство,
• Пензенське воєводство,
• Свіязьке воєводство,
• Симбірське воєводство,
• Уфимське воєводство,
• та інші воєводства.

Після поділу на провінції 1719 року у складі губернії:

• Казанська провінція,
• Пензенська провінція,
• Свіязька провінція,
• Уфимська провінція.

29 квітня 1727 року - за іменним указом В'ятська і Солікамська (перейменована на Пермську) провінції передані з Сибірської губернії.

1728 року Уфимську провінцію без Мензелінська безпосередньо підпорядковано Сенату^[3].

У 1733-1740 роках Уфимська провінція знову у складі Казанської губернії.

15 березня 1744 року Ісетську й Уфимську провінції передали до складу новоутвореної Оренбурзької губернії.

При відновленні Казанської губернії 1796 року до її складу входили:

• Казанський повіт,
• Козьмодемьянський повіт,
• Лаїшевський повіт,
• Мамадішський повіт,
• Свіязький повіт,
• Царевококшайський,
• Цивільський,
• Чебоксарський,
• Чистопольський,
• Ядринський.

У 1802 році були відновлені Спаський і Тетюшський повіти.

В 1802 році губернія поділялась на 12 повітів:

• Казанський повіт
• Козьмодем'янський повіт
• Лаїшевський повіт
• Мамадиський повіт
• Свіязький повіт
• Спаський повіт
• Тетюський повіт
• Царевококшайський повіт
• Цивільський повіт
• Чебоксарський повіт
• Чистопольський повіт
• Ядринський повіт

• ближній боярин Петро Апраксін — у 1708—1713 роках
• ближній боярин Петро Салтиков — 1713—1719
• ближній боярин Олексій Салтиков — 1719—1725
• генерал-майор Іван Менгден — 1725
• генерал-майор Артемій Волинський — 1725—1727
• генерал-майор Василь Зотов — 1727—1728
• генерал-майор Артемій Волинський — 1728—1731
• князь Михайло — 1731—1732
• граф Платон Мусін-Пушкін — 1732—1735
• граф, генерал-аншеф Олександр Румянцев — жовтень 1735 — листопад 1736 (головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 27 листопада по 30 грудня 1736 року та з 6 березня 1738 по 2 березня 1740 року), виконувач обов'язків Київського губернатора (1737—1738 рр.), Астраханський губернатор (з 28 липня по 16 жовтня 1735 р.)
• князь Сергій Голіцин — 1736—1739
• відсутній губернатор — 1739—1741
• генерал-поручик Артемій Загрязький — 1741—1748
• Степан Греков — 1748—1755
• граф Федір Головін — 1755—1760
• князь Василь Тєнішев — 1760—1764
• Андрій Квашнін-Самарин — 1764—1770
• генерал-поручик Яков Бранд — 1770—1774
• князь, генерал-поручик Платон Мещерський — 1774—1781
• Дмитро Казинський — 1797—1799
• Олександр Муханов — 1799—1801
• Олександр Аплєчеєв — 1801—1802
• Микола Кацарєв — 1802—1804
• Борис Мансуров — 1805—1814
• Федір Гур'єв — 1814—1815
• Ілля Толстой — 1815—1820
• Петро Нілов — 1820—1823
• Олександр Жмакін — 1823—1826
• барон Отто Розен — 1826—1828
• Олександр Тургєнєв — 1828
• Іван Жеванов — 1829—1830
• барон Альберт Пірх — 1830—1831
• генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант Степан Стрекалов — 1831—1841
• генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант Сергій Шипов — 1841—1846
• генерал-лейтенант Іраклій Баратинський — 1846—1857
• генерал-майор Петро Козлянінов — 1858—1863
• Світа Його Величності, генерал-майор Михайло Наришкін — 1863—1866
• Микола Скарятин — 1866—1880
• генерал-майор Олександр Гейнс — 1880—1882
• генерал-майор Леонід Черкасов — 1882—1884
• Микола Андреєвський — 1884—1889
• Петро Полторацький — 1889—1904
• Павло Хомутов — 1904—1905
• полковник Анатолій Рейнбот — 1905—1906
• Михайло Стрижевський — 1906—1913
• Петро Боярський — 1913—1917

Казанські губернські комісари Тимчасового уряду Росії:

• полковник В. В. Молоствов — 1917
• О. М. Плотников — 1917
• Валеріан Андрійович Чернишев — 1917