Залізне
Залі́зне (до 1921 — хутір Нелі́півський; до 2016 — місто Арте́мове) — місто у Торецькій міській громаді Бахмутського району Донецької області, Україна. Входить до Горлівсько-Єнакієвської агломерації. Відстань до Торецька автошляхом місцевого значення становить близько 6 км. ІсторіяМісто відоме з 1894 року як хутір Неліпівський. У липні 1905 року гірники Неліпівського рудника (пізніше шахта імені Артема) провели страйк, у якому взяли участь понад 100 гірників. У квітні 1916 року на Неліпівському руднику страйкувало понад 5 тисяч робітників. Радянська влада, встановлена 1917 року, головою ради робітничих депутатів обрала ударника М. І. Дубового[3]. У квітні 1920 року хутір відвідав Артем (Ф. Сергєєв), який закликав гірників Неліпівського рудника взяти участь у відновленні Центральної шахти. Після смерті Артема рудник перейменований в шахту імені Артема, а 1921 року і сам хутір перейменовано на честь Артема. Статус міста хутір отримав 1938 року[4]. У боях Другої світової війни взяли участь близько 3 тисяч артемівців, з них 1217 — загинули, 1648 бійців нагороджені орденами і медалями[3]. 1960 року на братських могилах міста встановлено 2 пам'ятники загиблим воїнам — у дворі загальноосвітньої школи № 13 і біля будівлі Будинку культури.
8 грудня 2014 року проросійські терористи на чолі з полковником ФСБ російської федерації Ігорем Гіркиним відкрили по місту вогонь з наявної у них артилерії, та влучили у міську школу. В приміщенні знаходилося близько 50 дітей, яких вчитель сховав у підвалі, одна дитина зазнала осколкового поранення[5]. Через небажання мати більше щось спільне з радянською владою та її правоприємницею російською федерацією, постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19.05.2016[6] місто перейменоване на Залізне. НаселенняНаселення міста згідно з переписом 2001 року становило 6725 мешканців, на початок 2004 року — 6,4 тис. мешканців. Від 1970 року населення міста скоротилося вдвічі: люди виїжджають, оскільки вибір місць роботи невеликий. Національний складРозподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[7]:
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
За даними перепису 2001 року населення міста становило 6543 осіб, із них 16,75 % зазначили рідною мову українську, 82,82 % — російську, 0,20 % — білоруську, 0,11 % — вірменську, 0,03 % — молдовську[9]. ЕкономікаВидобуток кам'яного вугілля (шахта імені Артема ДП «Торецьквугілля» — закрита). Понад 50 % зайнятих у народному господарстві працюють у вугільній промисловості — на шахті «Південна» (ДП «Торецьквугілля»), розташовані у смт Південному. На майданчику закритої шахти імені Артема планується створення підприємства «ДзержинськЕкоЕнергоРесурс» із технологічним комплексом по переробки вуглевмісних відходів з муловідстійника збагачувальної фабрики «Дзержинська». На основі видобутих із відходів корисних компонентів будуть вироблятися високоякісні брикети для ТЕС і концентрат вугілля марки КЖ для коксохімії. ТранспортРозташоване за 6 км від залізничної станції Магдалинівка Донецької залізниці. До початку 2000-х років через місто проходив тролейбусний маршрут № 1 міста Торецька. До початку повномасштабного вторгнення россійсько-фашистських загарбників Залізне та Торецьк сполучали лише маршрутні таксі. Визначні місця
Соціальна сфераМісто має загальноосвітню школу, дитячий садок, професійний гірничий ліцей, територіальне медичне об'єднання, станцію швидкої допомоги. Постаті
Примітки
Посилання
Джерела
|