Дені Лаван народився в паризькому передмісті Нейї-сюр-Сен (департамент О-де-Сен). З 1982 року він почав зніматися в кіно. У 1983 році актора помітив Леос Каракс, що шукав виконавця на головну роль у своєму дебютному фільмі «Хлопець зустрічає дівчину». Лаван грав головні ролі і в двох наступних фільмах Каракса — «Погана кров» (1986) і «Коханці з Нового мосту» (1991); в обох стрічках він створив екранний дует з Жульєт Бінош. «Коханці з Нового моста» принесли Лавану номінацію на Премію Європейської кіноакадемії найкращому акторові. В усіх трьох фільмах Каракса герой Лавана має ім'я Алекс — справжнє ім'я самого режисера[1].
У 1999 році Лаван зіграв головну роль у фільмі Клер Дені«Красива робота», який прийнято вважати однією з вершин французького кіно дев'яностих[2]. Актор зіграв роль колишнього офіцера Іноземного легіону Галу, який згадує історію своїх непростих взаємин з командиром та товаришем по службі, які зруйнували його кар'єру.
У 2007 році він виконав роль двійника Чарлі Чапліна у стрічці американського незалежного режисера Гармоні Коріна«Містер Самотність». Для цього фільму акторові, що майже не знав англійської, довелося пройти мовні курси[3]. У 2008 році Лаван знову знявся у фільмі Леоса Каракса — в його частині трилогії «Токіо!». Персонаж Лавана «Лайно» жив у міській каналізації, звідки зрідка вилазив, щоб нападати на людей, і говорив незрозумілою мовою.
Дені Лаван виконав головну роль і в черговому повнометражному фільмі Каракса «Корпорація „Святі мотори“». Разом зі своїм героєм, мосьє Оскаром, Лаван перевтілювався в різні образи: жебрачки, батька дівчинки-підлітка, вбивці і одночасно його жертви[4]. Одна з його іпостасей — «Лайно» з караксівської новели «Токіо»![5]
Дені Лаван — колишній акробат, і відмінною рисою його персонажів стає виняткове володіння своїм тілом і пластичність, у багатьох фільмах його герой виконує танцювальні номери[4][3]. Для ролі в «Коханцях Нового мосту» Лаван освоїв не лише акробатику, але і дихання вогнем, якими за сюжетом володіє його герой[6]. За словами Денніса Ліма («Нью Йорк Таймс»), Лаван поєднує «чапліновський пафос і вибухи чистої кінетичної енергії», а Андрій Плахов порівнює Алекса у виконанні Лавану з Алексом у виконанні М. Макдавелла в знаменитому фільмі Кубрика[7].
Окрім кіно Дені Лаван також виступав і на театральній сцені. Особливо слід відзначити чудову акторську театральну роботу Дені Лавана в тандемі з Півднем Кестером в французькому спектаклі «Iгра в жмурики» (п'єса) в 1993 році, поставленому за мотивами п'єси Михаила Волохова метром французького режисерського мистецтва Бернардом Собелем. Відеоверсія вистави.
Спектакль, у якому значну роль відвели акторській роботі Дені Лавана, було поставлено у форматі класичної трилогії, що складалася з «Вишневого саду» Антона Павловича Чехова, «Марії» Ісаака Бабеля та «Ігри у жмурики» Волохова.
lemonde.fr (преса) humanite.fr (преса)
↑Плахов, А. С. Лео Каракс. Все еще молодой, все еще безумный // Всего 33. Звезды мировой кинорежиссуры. — Вінниця : АКВИЛОН, 1999. — С. 193. — ISBN 966-95520-9-5.(рос.)
↑Плахов, А. С. Лео Каракс. Все еще молодой, все еще безумный // Всего 33. Звезды мировой кинорежиссуры. — Вінниця : АКВИЛОН, 1999. — С. 197. — ISBN 966-95520-9-5.(рос.)
↑Плахов, А. С. Лео Каракс. Все еще молодой, все еще безумный // Всего 33. Звезды мировой кинорежиссуры. — Вінниця : АКВИЛОН, 1999. — С. 195. — ISBN 966-95520-9-5.(рос.)
