Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Далі польоту стріли (мінісеріал, 1990)

Далі польоту стріли
Типмінісеріал
Жанрдрама
Тривалість2 год 31 хв
КомпаніяУкртелефільм
СценаристАлла Тютюнник, за участю Василя Вітра
РежисерВасиль Вітер;
2-й режисер: Сергій Туряниця
ОператорОлег Андрусенко
МонтажОлена Любченко, Вероніка Кулакова
ХудожникІгор Бєляк
У головних роляхОлег Савкін
Олена Іллєнко
КомпозиторОлег Ківа
Країна-виробникУРСР
Мова оригіналуукраїнська
Перша поява1990
Кількість сезонів1
Кількість серій2
Посилання

«Далі польоту стріли» — український радянський 2-серійний мінісеріал режисера Василя Вітра, відзнятий 1990 року на студії Укртелефільм.

Серіал присвячений темі відповідальности митця за кожне написане ним слово[1].

Синопсис

У центрі сюжету поневіряння митця-журналіста київської газети. Перед ним постає низка внутрішніх проблем: як ужитися у великому місті, існування справжнього кохання й віднайдення відповіді на одвічне питання — «Хто я?» Зовнішні події перегукуються з психологічною кризою головного героя. У пошуках себе він подорожує до затоплених задля створення водосховищ сіл Херсонщини — десь там під товщею води рідне село його батьків, метафора понівечених у ХХ столітті української культури та історичної пам'яти.

Переймання чоловіка тісно пов'язані з навколишнім світом: атмосфера кінострічки відтворює розгубленність цілого народу: «Що буде далі, після комунізму і його ідеології?» На дворі все вказує на недалекий крах перебудови.

У ролях

Відгуки та реакція

Режисер стрічки зазначив, що його робота була одним з останніх мистецьких творів проти чинної тоді російської влади й після оприлюднення стрічки у 1990 році фільм викликав значний резонанс, режисера назвали "антирадянщиком" й вийшли критичні рецензії, бо стрічка чітко описувала те, що українську націю фактично знищували в державі, якою ця російська влада й керувала. Однак коли творці привезли стрічку для показу до теренів, де її знімали, — у південну Україну, на Херсонщину, — місцеві глядачі зустріли її дуже схвально, позаяк у ній йшлося про долю цих людей, про підтоплення земель, коли у буремних хвилях зникали їхні села[2].

Примітки

  1. Анонс стрічки в газеті «День». Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
  2. В. Вітер «Ідеї мертві без почуттів» // Тижневик «Слово Просвіти». 25.02.2010

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya