Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Вісенте Еррера Селедон

Вісенте Еррера Селедон
ісп. Vicente de las Mercedes Herrera Zeledón Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
9-й Президент Коста-Рики
30 липня 1876 — 11 вересня 1877
Попередник: Анісето Есківель Саенс
Наступник: Томас Ґвардія Ґутьєррес
 
Народження: 20 січня 1821(1821-01-20) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сан-Хосе, Коста-Рика Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 10 листопада 1888(1888-11-10) (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сан-Хосе, Коста-Рика Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Сан-Хосе Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Коста-Рика Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вісенте де лас Мерседес Еррера Селедон (ісп. Vicente de las Mercedes Herrera Zeledón; 20 січня 1821 — 10 листопада 1888) — костариканський політик, дев'ятий президент Коста-Рики.

Біографія

Вивчав філософію в Університеті Санто-Томас (Сан-Хосе), а також право в Університеті Сан-Карлос (Гватемала), 1849 року здобувши ступінь доктора юридичних наук.

18 грудня 1853 року Еррера одружився з Гвадалупою Ґутьєррес Гарсією, дочкою Атанасіо Ґутьєрреса, голови Вищої судової палати Коста-Рики 1832—1833 років. Від того шлюбу народились троє дітей.

Мав консервативні погляди, був прибічником сильної католицької церкви та її панівної ролі в царині освіти. Був головою Благодійної ради Сан-Хосе, нотаріусом церковної курії та секретарем кабільдо єпархії Коста-Рики.

Впродовж деякого часу очолював кафедру іспанської та латинської граматики в Університеті Санто-Томас, звідки вийшов у відставку в березні 1845 року. Згодом він був професором канонічного права в тому ж виші та викладав публічне право, а також був членом Управління досліджень університету, 1870 року впродовж кількох місяців обіймав посаду ректора.

Серед іншого, Еррера обіймав різні державні посади, зокрема секретаря президента Хуана Рафаеля Мори Порраса під час війни проти Вільяма Вокера 1856 року, заступника губернатора провінції Сан-Хосе та повноважного посла у Гватемалі та Нікарагуа.

1852 року Ерреру обрали прокурором Верховного суду, був переобраний 1855. 17 жовтня 1856 року його обрали ректором (президентом) Суду, після чого двічі переобирали.

За першої адміністрації президента Томаса Ґвардії Еррера був членом Державної ради (13 жовтня 1870 — 24 лютого 1872), міністром внутрішніх справ (15 лютого — 21 листопада 1873 і 1 грудня 1873 — 8 травня 1876), міністром закордонних справ (6 вересня — 21 листопада 1873, 3 березня — 14 грудня 1874 і 20 травня 1875 — 8 травня 1876) і другим заступником президента (22 травня 1874 — 5 травня 1875). 10 травня 1876 року, невдовзі після початку президентського терміну Анісето Есківеля, Ерреру переобрали на посаду другого заступника голови держави, втім уже наступного дня той вийшов у відставку.

Президентство

У результаті військового перевороту, що відбувся 30 липня 1876 року, Ерреру було проголошено «Тимчасовим президентом Республіки» з необмеженими повноваженнями, але насправді де-факто керівником держави залишався генерал Ґвардія, головнокомандувач армії та перший віцепрезидент.

За адміністрації Еррери преса зазнавала цензурування, було запроваджено інші репресивні заходи, особливо після спроби повстання в середині 1877 року. Водночас коледжу Картаго було надано субсидію та вживались інші заходи на користь розвитку системи освіти. Сфера державного управління була обмежена заходами суворої економії. 1877 року після візиту президента до провінції Гуанакасте там було засновано місто Ґвардія.

Повалення та вигнання

11 вересня 1877 року під приводом відновлення здоров'я Еррері довелось тимчасово призначити генерала Ґвардію на посаду президента, 23 вересня останнього офіційно обрали президентом Республіки.

Згодом Ерреру заслали до Сальвадору, де 1879 року той брав участь в організації прийому політичних емігрантів з Коста-Рики, які виступали проти режиму Ґвардії. Після повернення на батьківщину Еррера Селедон залишався осторонь від політичного життя.

Література

  • Diaz-Arias, David; Hurtado, Ronny Viales; Hernández, Juan José Marín (2018). Historical Dictionary of Costa Rica (англ.) . Rowman & Littlefield. с. 141. ISBN 978-1-5381-0242-8. Процитовано 9 березня 2021.
  • Calvert, Peter (1994). The International Politics of Latin America (англ.) . Manchester University Press. с. 37. ISBN 978-0-7190-3496-1.

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya


Index: pl ar de en es fr it arz nl ja pt ceb sv uk vi war zh ru af ast az bg zh-min-nan bn be ca cs cy da et el eo eu fa gl ko hi hr id he ka la lv lt hu mk ms min no nn ce uz kk ro simple sk sl sr sh fi ta tt th tg azb tr ur zh-yue hy my ace als am an hyw ban bjn map-bms ba be-tarask bcl bpy bar bs br cv nv eml hif fo fy ga gd gu hak ha hsb io ig ilo ia ie os is jv kn ht ku ckb ky mrj lb lij li lmo mai mg ml zh-classical mr xmf mzn cdo mn nap new ne frr oc mhr or as pa pnb ps pms nds crh qu sa sah sco sq scn si sd szl su sw tl shn te bug vec vo wa wuu yi yo diq bat-smg zu lad kbd ang smn ab roa-rup frp arc gn av ay bh bi bo bxr cbk-zam co za dag ary se pdc dv dsb myv ext fur gv gag inh ki glk gan guw xal haw rw kbp pam csb kw km kv koi kg gom ks gcr lo lbe ltg lez nia ln jbo lg mt mi tw mwl mdf mnw nqo fj nah na nds-nl nrm nov om pi pag pap pfl pcd krc kaa ksh rm rue sm sat sc trv stq nso sn cu so srn kab roa-tara tet tpi to chr tum tk tyv udm ug vep fiu-vro vls wo xh zea ty ak bm ch ny ee ff got iu ik kl mad cr pih ami pwn pnt dz rmy rn sg st tn ss ti din chy ts kcg ve 
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9