Артем'єв Едуард Миколайович

Артем'єв Едуард Миколайович
рос. Эдуард Артемьев
Основна інформація
Дата народження	30 листопада 1937(1937-11-30)[1][2]
Місце народження	Новосибірськ, РРФСР, СРСР
Дата смерті	29 грудня 2022(2022-12-29)[3] (85 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Професії	композитор, кінокомпозитор
Освіта	Академія хорового мистецтва імені В.С. Попова і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського (1960)
Інструменти	клавішні музичні інструменти
Жанри	електронна музика і музика до фільму
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Лейбли	Musea
Нагороди	Ніка Золотий орел
Діти	Артем'єв Артемій Едуардовичd
Файли у Вікісховищі

Едуард Миколайович Артем'єв (рос. Эдуард Николаевич Артемьев; * 30 листопада 1937, Новосибірськ, РРФСР — 29 грудня 2022) — радянський та російський композитор. Народний артист Російської Федерації (1999). Лауреат Державної премії РРФСР ім. братів Васильєвих (1988), лауреат чотирьох Державних премій Російської Федерації (1993, 1995, 1999, 2017) та премії «Золота маска» (2017). Герой Праці Російської Федерації (2022).

Класик радянської та російської електронної музики; відомий, зокрема, як автор музики до фільмів Андрія Тарковського, Микити Міхалкова і Андрія Кончаловського.

В 1960 році закінчив теоретико-композиторський факультет Московської консерваторії по класу Ю. О. Шапоріна і М. М. Сидельникова. В 1961-63 роках працював у науково-дослідному інституті в лабораторії дослідження звуку у Є. Мурзіна, винахідника електронного інструменту АНС.

Твори 1960-х — почала 1970-х років належать естетиці авангарду. У цей період їм написані твори великих форм: ораторія на вірші О. Твардовського «Я убит подо Ржевом» (1960, дипломна робота), симфонічна сюїта «Хороводи» (1960), сюїта для жіночого хору й оркестру «Лубки» (1962), кантата «Вільні пісні» (на тексти з народної поезії, 1967), одночастинний концерт для альта (1961), музика до пантоміми «За мертвими душами» (1966). В ці ж роки написані невеликі п'єси для синтезатору АНС — «У космосі», «Зоряний ноктюрн» (1961), «Етюд» (1964). У цих творах Артем'євим знайдені електронні сонорні звучності, колористичні фони, що дають просторовий ефект.

Перша велика робота Артем'єва в області електронної музики — «Мозаїка» (1967) стала етапним твором в творчості композитора. Написана в сонористичній техніці, ця робота отримала визнання на фестивалях сучасної музики у Флоренції (1968), Венеції (1969), Оранже (1970) та інших містах.

З кінця 1960-х років Артем'єв плідно працює в кінематографі. Важливу роль у творчому житті композитора зіграла зустріч із Андрієм Тарковським. Артем'єв взяв участь у трьох фільмах Тарковського: «Соляріс» (1972), «Дзеркало» (1975) і «Сталкер» (1980).

В середині 1970-х композитор виявляє підвищену цікавість до рок-культури, у якій його захоплювала в першу чергу нова «естетика» звуку, що припускає яскраву, відкриту емоційність, підвищений експресивний тонус висловлення, його «спрямованість на слухача», демократизм музичної мови. Головною якістю його музики стає можливість будь-яких поєднань — жанрових, стилістичних, «технічних», відкритість різним музичним традиціям. Яскравим прикладом цьому служить кантата «Ода доброму віснику» (1980) на вірші П'єра де Кубертена для декількох хорів, синтезаторів, рок-групи й симфонічного оркестру, написана для урочистого відкриття Олімпійських ігор 1980 року у Москві.

У 1979 році Артем'єв створив музику до фільму Юрія Іллєнка «Смужка нескошених диких квітів», куди увійшла пісня на вірші Дмитра Павличка «Не зловите мене». Також, автор музики до низки українських та російсько-українських кінострічок.

У 2000 році завершив роботу над оперою «Раскольников» за романом Ф. Достоєвського «Злочин і покарання» (лібрето А. Кончаловського, М. Розовського, Ю. Ряшенцева), початої їм ще в 1977 році. Задумуючи свій твір у жанрі рок-опери, композитор поступово прийшов до полістилістики, поряд з рок-групою використовуючи симфонічний оркестр, російські народні інструменти та електронні засоби.

Викладач Московської консерваторії.

Роботи Артем'єва видані, зокрема, на CD лейблом «ElectroShock Records», заснованим у другій половині 1990-х років його сином, Артемієм Артем'євим.

У 2016 році відвідав окупований Крим для участі у т.зв. «Міжнародному кінофестивалі «Євразійський міст». У травні 2019 року незаконно відвідував тимчасово окупований росіянами Донецьк. Фігурант бази даних центру «Миротворець»^[4].

Жив і працював в Москві.

• Батько Артемія Артем'єва — музиканта і власника лейбла «Электрошок Рекордз».

• Народний артист Росії (1999)
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1985)
• Державна премія в області літератури й мистецтва (4): (1988, 1993, 1995, 1999) за художні кінофільми «Кур'єр», «Урга — територія кохання», «Стомлені сонцем» й «Сибірський цирульник»
• кінопремія Ніка (2): (1995, 2000) за музику до кінофільмів «Ліміта» й «Мама»
• премія «Мистецтво об'єднання Людини й інформації» у номінації «Мистецтво» (2000)
• премія «Святий Георгій» XXIII Московського міжнародного кінофестивалю «За видатний внесок у світовий кінематограф» (2001)
• член Спілки композиторів РФ
• член Спілки кінематографістів РФ
• засновник і президент «Російської асоціації електроакустичної музики»
• член виконавчого комітету Інтернаціональної конфедерації електроакустичної музики ICEM при ЮНЕСКО

Автор музики до кінофільмів і серіалів:

• Татьяна Егорова. Вселенная Эдуарда Артемьева, ISBN 5-9697-0193-9

• Помер композитор Едуард Артем'єв// Факти, автор — Марина Корзун, Процитовано 29 грудня 2022 року
• Фільмографія на animator.ru (рос.)

• Про Е. Артем'єва на сайті лейбла «Электрошок Рекордз» [Архівовано 13 березня 2007 у Wayback Machine.]
• Біографія [Архівовано 13 березня 2007 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з Артем'євим
• Інтерв'ю з Артем'євим [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.]