|
Аргонавти часу
«Аргонавти часу» (англ. The Chronic Argonauts) — оповідання англійського письменника Герберта Веллса. Видане у 1888 році, воно передувало більш відомому твору Веллса «Машина часу» (1895). Оповідання завершується відкритим фіналом. Продовження були написані, але не видавалися. СюжетОповідь ведеться від третьої особи, оповідач описує прибуття таємничого винахідника до тихого валлійського міста Лліддвідд (Llyddwdd). Доктор Мосес Небогіпфел поселяється в покинутому будинку, власник якого загадковим чином загинув. Доктор вирізнявся своєю манерою говорити та створенням в облаштованій лабораторії незрозумілих деталей. Місцеві мешканці сприймали його експерименти як чаклунство, і запідозрили його у зв'язку з потойбічною силою після смерті одного з містян. Розгніваний натовп пішов до будинку Небогіпфела, але той встиг втекти разом зі священиком Ілією Куком, за допомогою пристрою, який просто зник з лабораторії. Через три тижні Ілію було знайдено в розірваному одязі. Він зробив заяву про те, що Небогіпфел втік з-під охорони в 4003 році та винний в кількох нападах у 17901 і 17902 роках і вбивстві чоловіка в 1862. За словами оповідача, Кук помер в 1887-у. Далі іде розповідь Кука, що починається в день нападу натовпу на дім Небогіпфеля. Кук поспішив попередити винахідника про небезпеку. Несподівано доктор виник в лабораторії, після чого священик знепритомнів. Доктор повідав про свій «Арго часу» — машину для подорожей в інші епохи, яку конструював 30 років. Поселившись в будинку, він вирушив у минуле, де зустрів колишнього хазяїна, який напав на нього і в ході бійки загинув. Під час розповіді про можливості подорожей у часі, як одному з вимірів, розгніваний натовп вдерся до будинку і Небогіпфел з Куком скористалися «Арго часу» для втечі. Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
