Шаг

Шаг — назва кількох типів грошей, що використовувалися в різний час на території України. Назва «шаг» увійшла в побут українців у XVII столітті за часів Гетьманщини і була відроджена в добу Української революції 1917—1921 років.

У 2024 році, на хвилі процесу дерусифікації, Національний банк України (НБУ) ініціював зміну назви розмінних монет з «копійка» на «шаг», з огляду на українську історичну й мовну традицію.

Згідно з етимологічними дослідженнями, слово «шаг» виникло з первісного сяг («крок»; «засяг»), яке сходить до прасл. *sęgъ («довжина, вимірювана розставленими руками»), похідного від *sęgati («простягати руку»). До того самого джерела сходять слова сажень (д.-рус. сѧжєнь) і сягати (дав.-рус. і ст.-укр. сѧгати — «торкатися»; «діставати»)^[1][2].

Сучасний варіант слова постав шляхом уподібнення звуків у зменшувальній формі сяжо́к, що була змінилася на шажо́к, звідки й виникло шаг^{[1][ком. 1]}. Пізніше на основі нової форми утворилося слово шагати («спалахувати, з шумом вириватися», про полум'я)^[5]. Для порівняння, схожий фонетичний розвиток відбито в чеськ. šahati («торкатися»; «діставати, досягати») і рос. шагать («крокувати»)^[6].

Українські історики вважають, що народна назва шаг (як і зменшувально-пестливе шажок) означає «найменший ступінь при лічбі грошей» і належить до власне української лексичної спадщини. Донині в українській мові зберігається значення шага як найменшої грошової суми, а похідне шаговий використовується в значенні «грошовий» як застаріле^[7].

Доктор Іларіон Свєнціцький висловив припущення, що шаг походить від назви монети «шеляг»^[8][9], що через пол. szeląg сходить до сер.-в.-нім schillinc («шилінг»; порівн. нім. Schilling)^[10][11].

За припущенням українського історика Владислава Безпалька, вперше оприлюдненим у вересні 2024 року, українське монетно-лічильне найменування шаг походить від перської та османської монети «шагі» (буквально — «царський, шахський»). Експансія Османів у XVI столітті та вдалі війни принесли успіх у вигляді значних територій з їх монетною системою. Османи продовжили карбування шагі з власною титулатурою. Вже у 1570-1580-х роках шагі залучаються до грошового обігу європейської частини імперії, зокрема на півдні сучасної України, та васального Молдавського князівства. Із тимчасовою забороною шагі в обігу наприкінці XVI століття в регіоні їх заміщають близькі за вмістом срібла потройні гроші польського карбування. Дослідник вбачає причиною трансляції назви «шагі» на монету номіналом 3 гроші з подальшою адаптацією в українській мові у назву «шаг» саме явище зайняття «потройним» сегменту грошового обігу європейських провінцій Османської імперії, який раніше обслуговував «шагі». Активні торгівля та грошовий обіг українських земель з Османською імперією, зокрема і через Молдавське князівство, сприяли переміщенню й закріпленню в українській розмовній мові назви «шаг» як лічильної одиниці в три польських гроші, так і як назву монети такого ж номіналу. Початок трансляції цієї назви в український мовний вжиток варто виводити не раніше як з кінця XVI — початку XVII століття^{[12][13][14][15]}.

У XVII — першій третині XVIII століть на теренах Гетьманщини та Слобожанщини шагом називали монету номіналом 3 польських гроші^[16], але найбільшого розповсюдження шаг набув як дрібна лічильна одиниця грошей — 3 гроші (або дві копійки за курсовим співвідношенням). Шаг у козацькій Україні був складовою місцевої лічби на золоті та шаги: 1 золотий = 10 шагів = 20 копійок. У перших десятиліттях XVIII століття зі зникненням з обігу польських монет попереднього століття назва шаг у народному мовному вжитку переходить на дрібну лічбу копійок^[12][13].

Лічильна грошова одиниця «шаг» не має жодного відношення до Московії та Російської імперії — не зустрічається в письмових документах чи побуті московитів, є характерною виключено для території сучасної України. Аналогічним означенням потрійного номіналу в Московії був «алтин» — лічильна одиниця вартістю 3 копійки, що за правління царя Петра І карбувалася також срібною монетою.

У Російській імперії 1 шаг дорівнював 2-м копійкам, через що пізніша російська мідна монета номіналом 2 копійки отримала в народі назву «шаг». Після 1839 року, через позначення номіналу на мідних російських монетах «2 копійки сріблом», найменування «шаг» було перенесене на номінал у «1/2 копійки сріблом» (інша назва «деньга») і вживалося до 1917 року^[7].

Під час революції (1917—1921) Україна зіштовхнулася з економічними і фінансовими труднощами, як і Сполучені Штати Америки у добу Громадянської війни (1861—1865). Колосальний дефіцит монет у США вимагав негайного вирішення проблеми. Скарбник США^[en] Френсіс Спіннер^[en] запропонував замість монет тимчасово використовувати поштові марки^[en], наклеєні на казначейський папір, з його підписом внизу^[17]. Уряд підтримав ініціативу. Конгрес ухвалив «Закон про поштові засоби платежу» (англ. Postage Currency Bill), який 17 липня 1862 року підписав президент Авраам Лінкольн^[18]. Департамент пошти США^[en] надрукував марки номіналом у 5^[19], 10^[20], 25^[21] і 50 центів^[22], які ходили в обігу з 21 серпня 1862 до 15 лютого 1876 року^[23]. Деякі різновиди розмінних паперових грошей мали, як і справжні марки, зубкований край. Хоча поштові марки не вважалися законним платіжним засобом, їх можна було обміняти на банкноти США номіналом 5 доларів. Також вони приймалися для сплати всіх зборів в сумі до 5 доларів^[24]. Американський досвід використання розмінних марок як засобу платежу запозичила у часи Першої світової війни Російська імперія, а після її розвалу — Україна^[9].

Перші українські марки-шаги з'явилися у добу Центральної Ради. 19 грудня 1917 року ухвалили тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, в якому йшлося про те, що «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів». Спочатку марки планували тільки як поштові мініатюри, але згодом, через нестачу дрібної розмінної монети, їх стали вживати одночасно як марки, так і гроші на підставі закону УНР від 18 квітня 1918 року. Емісія від 18 квітня складалася із номіналів у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів^[25][26]. Випускали їх у Києві, в друкарні Василя Кульженка, аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр. Автором проєкту 10 та 20 шагів був Антон Середа. Інші виконав Георгій Нарбут^[27][28]. Для марок використовували цупкий папір, який був зручніший для тривалого вжитку. Марки-шаги, які запровадили вже після падіння Центральної Ради, в обігу ходили до березня 1919 року, коли їх скасувала радянська влада.

На лицьовій стороні шагів, друкованих за ескізами Георгія Нарбута, зображено характерні для кредитових білетів алегорію «Молода Україна» у восьмикутнику і Тризуб, що поміщені в квіткові орнаменти. Додано також зображення схрещених поштових рогів. Зворотна сторона звичайних поштових марок не несла зображень, в той час як зворотна сторона розмінних марок містить Тризуб і напис, що повідомляє про їхній рівний обіг з грошима. Відомо, що створені Георгієм Нарбутом поштові марки здобули високу оцінку в Західній Європі. Французький мистецький часопис «L’amur de L’art» гостро розкритикував нові французькі поштові марки і натомість рекомендував за зразок українські, створені Нарбутом, поставивши їх за якісний приклад.

Дрібні розмінні шаги виготовлялись аналогічними кліше аверсу як і поштові марки, наносячи на зворотну сторону зображення тризубу на напис у 4 рядки: «Ходить / нарівні / з дзвінкою / монетою» в одинарному лінійному прямокутнику. Наявність на зворотній стороні вказівки до прирівняння цих знаків до обігової монети, власне, і визначає їх як гроші.

Законом від 12 квітня 1918 року урядом Української Держави було дозволено видати 3,6% білети позики Державної Скарбниці терміном на 4 роки по 50, 100, 200 і 1000 гривень, всього на суму 1 мільярд гривень. Та вже 9 липня обсяг цієї позички було подвоєно. Ці паперові облігації також друкувались у Берліні, а пізніше стали сурогатами паперових грошей. Складались вони із 9 частин: основної та 8-х купонів на отримання доходу. Але з економічних причин ці державні цінні папери були введені в обіг із затримкою, що відобразилось у відсутності на них вже відрізаних 2-х купонів. Пізніше через відчутну нестачу грошей дрібних номіналів, відрізні купони також стали курсувати як грошові сурогати, маючи при цьому складну і незвичну систему номіналів: 90 шагів від облігації на 50 гривень, 1 гривня і 80 шагів від облігації на 100 гривень, 3 гривні і 60 шагів від 200 гривень і відповідно 18 гривень від облігації в 1000 гривень. Художнє втілення державних цінних паперів Української Народної Республіки також належить Георгію Нарбуту.

В період з 1918 по 1920 роки номіновані в шагах перебували у вжитку також гербові марки і талони для остатка.

Розмінні марки-шаги часто фальшували. Підробляли переважно два номінали: 40 і 50 шагів. Багато фальшивих купюр виготовляли у різних містах України, зокрема, в Бердичеві, Білій Церкві, Житомирі тощо. Аналіз музейних та приватних колекцій дає змогу впевнено казати, що кількість фальшивих розмінних марок номіналом в 50 шагів була надзвичайно велика. Поширеною є думка про те, що навіть сам Г. Нарбут ще за часів обігу розмінних марок зібрав альбом з приватними підробками, адже досконало знав свій ескіз. Як поширені серед населення грошові знаки, розмінні марки-шаги попали в поле зору фальшивомонетників. За кількістю підробок серед випущених до обігу банкнот 1918 року розмінна марка номіналом 50 шагів посідає друге місце, поступаючись тільки знаку державної скарбниці 50 карбованців. Це зумовлено відсутністю складного захисту та водяних знаків, а також наявністю дешевшої «основи», тобто знаків меншого номіналу, але з подібними розмірами та характеристиками паперу, на яких можна було б відтворити фальсифікат.

Шаги УНР (розмінні марки-гроші зразка 1918 року)
Зображення		Номінал (шагів)	Розмір (мм)	Основний колір	Опис		Дата
Аверс	Реверс				Аверс	Реверс	Введено	Вилучено
		10	30 × 25	Світло-коричневий	Номінал, тризуб, декоративний орнамент	Тризуб, пояснювальні написи	1918	1919
		20		Коричневий	Селянин, номінал, тризуб, декоративний орнамент
		30		Синій	Селянка, номінал, тризуб, декоративний орнамент
		40		Зелений	Номінал, тризуб, декоративний орнамент
		50		Червоний	Номінал, декоративний орнамент

Із приходом та поширенням радянської влади на території України, Радою Народних Комісарів постановлено вилучити з обігу українські гроші, залишивши лише виготовлені за ініціативи радянської влади.

Спираючись на стабільність побудованої за роки незалежності фінансової та банківської системи України, радянський уряд не наважився одразу вилучати з обігу українські гроші, залишивши на правах платіжного засобу окремі «радянські» серії 50-карбованцевих білетів «лопаток», а також розмінні марки номіналом у 50 шагів в оплату пошти.

Ідея відродження української незалежності та власної грошової одиниці не зникла з поразкою Української Революції 1917—1921 років, продовжуючи бути актуальною темою в діяльності української еміграції та діаспори, а також повстанського підпілля.

Вагомий слід у боротьбі за відродження української державності відіграли осередки української діаспори в Канаді, Сполучених Штатах, Великій Британії та ін. за ініціативи осередків української діаспори регулярно були випущені спеціальні «бофони» та «вифони» — посвідки, які видавались на засвідчення грошового внеску на бофовий чи визвольний фонди. Бофони УПА містили на своєму полі позначення вартості в різних грошових одиницях, зокрема карбованцях. Іноземні діаспорні вифони зустрічаються також в американських та канадських доларах, австрійських шилінгах, польських злотих, німецьких марках, а також гривнях і шагах.

1946 року урядом УНР в екзилі було виготовлено серію бофонів, які являли собою репродукції розмінних марок 1918 року у збільшеному розмірі (64/79 мм), передрукованих згодом у 1949 році.

Після проголошення Незалежності України у 1991 році розглядалося використання терміну «шаг» для назви українських грошей. Зі здобуттям Україною незалежності 24 серпня 1991 року гостро постає питання впровадження власних грошових знаків. Жваву дискусію викликала потенційна назва сотої фракції банкноти — розмінної монети до гривні. Протягом 1991—1992 років тривав процес розробки проєктів банкнот та монет, проводились експериментальні карбування монет у Луганську. Навесні 1992 року до ВО «Луганський верстатобудівничий завод» надійшли з Києва ескізи розмінних монет — 1, 5, 10 та 25 шагів. Натомість 2 березня 1992 року Постановою Президії Верховної Ради України затверджено назву копійка та відповідно замінено назву шаг на попередньо отриманих ескізах.

Після введення 2 вересня 1996 року в обіг гривні із копійками питання назви розмінної монети на довгий час втратило свою актуальність.У 1992 році Луганський верстатобудівний завод викарбував пробну партію монет номіналами в «один шаг» та «п'ятдесят шагів», але назву не було затверджено. Довкола майбутньої назви розмінної монети було багато дискусій, суперечок та розмов. Дехто зауважував, що «копійка» — назва російська і для незалежної України вона не підходить. Пропонувалися назви «сота», «різана».

Ювілейна монета НБУ присвячена шагам 2018 року

Художник Василь Лопата спростовує обговорення варіантів назви «різана» та «сотий», підкреслюючи, що саме він, спираючись на глибоку зацікавленість в українській історії, запропонував назву «шаг», проводячи аналогії із практикою їх введення та обігу в часи Української Революції 1917—1921 років. Комісія, створена Верховною Радою, затвердила назву шаг для української розмінної монети. У червні—серпні 1991 року художник підготував ескізи для монет номіналом 1, 5, 10 та 25 шагів. Однак уже наступного року влада відкинула затверджену попередньо концепцію. 2 березня 1992 року Президія Верховної Ради України ухвалила постанову «Про розмінну монету України», згідно з якою замість шага запровадили копійку^{[29][30][31][32]}.

25 серпня 1996 року Указом Президента України було заплановано проведення грошової реформи з введенням в обіг національної грошової одиниці — гривні і її сотої частини — копійки від 2 вересня того ж року.

2018 року була викарбувана ювілейна п'ятигривнева монета, присвячена «100-річчю випуску перших поштових марок України», яка містила кольорове зображення марки номіналом у 50 шагів 1918 року.

2 вересня 2024 року НБУ ініціював зміну назви розмінної монети «копійка» на «шаг» з метою спрямування на відновлення історичної справедливості, дерусифікації та підкреслення національних традицій у грошовому обігу України^[33]. Таке рішення підтримала Національна академія наук України, зокрема одержано позитивні експертні висновки від Інституту історії України та Інституту мовознавства ім. О. Потебні^[34][35]. Оскільки гривня має походження з часів Київської Русі, то «шаг» має походження з часів Гетьманщини. Крім УНР, шаги як розмінні гроші також використовували Українська повстанська армія та ОУН. За словами голови НБУ «копійка» не має до української етимології жодного відношення, вона походить від російського слова «копьё» (тобто «спис»), зображення якого використовували у Московській державі з XV століття, тож ця назва має імперське походження. В умовах широкомасштабної російської агресії заміна копійок на шаги є важливим та необхідним кроком, адже наразі копійки залишилися в обігу лише у ворожих до України держав. Для реалізації ініціативи НБУ пропонує внести відповідні зміни до законодавства, зокрема до Закону України «Про Національний банк України» та інших нормативних актів. НБУ передбачає, що поступове введення в обіг монет, номінованих у «шагах», не вплине на інфляцію, оскільки не передбачається збільшення обсягів готівкових грошей в економіці. На 2025 рік передбачається викарбувати 20 млн монет номіналом 50 копійок, проте Голова НБУ ініціює, щоб вони називалися «шагами»^[36]. Карбування розмінних монет планується попри те, що станом ще на 2018 рік, українська гривня порівняно з 1996 роком в 14 разів втратила свою купівельну спроможність і її вартість зменшилась за цей період до 7 копійок^[37].

Монетно-лічильне найменування «шаг» широко вживане в класичній українській літературі, що висвітлює побут та повсякдення народу. Назва фігурує при описі грошових відносин у віршах, оповіданнях, байках тощо. Особливо часто вживається в творчості Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Івана Котляревського, Лесі Українки та ін.

• «І залізного шага не мати» — зовсім нічого не мати.
• «На щербатий шаг» — дуже мало чогось.
• «Не вартий ламаного шага» — не має ніякої цінності.
• «Ні на шаг» — нема нічого^[38].

• Історія української гривні
• Український карбованець
• Монети української гривні
• Банкноти української гривні

1. ↑ Етимологічно-семантичний словник української мови І. Огієнка фіксує незмінену форму сяг у західних діалектах^[3].
   Окрім того, архаїчне сяг, сяжок («відстань, на яку можна сягнути, ступити») засвідчене тлумачним словником В. Даля в діалектах російської мови XIX століття^[4].

• Павло Гай-Нижник. Розмінні марки-шаги, їхній характер і завдання // Фінанси України. — 2005. — № 3. — С. 152–155.
• Мартос Б., Зозуля Я. Гроші Української Держави. — Мюнхен : Український Технічно-Господарський Інститут, 1972. — С. 13, 96-97.
• Шуст Р. М. Шаг [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 588. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Шуст Роман. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: навчальний посібник. — друге. — К. : Знання, 2009. — 376 с.
• Blake George Herbert. United States paper money. — George H. Blake, 1908.
• Knox John Jay. United States Notes: A history of the various issues of paper money by the government of the United States. — 3rd. — Charles Scribner’s Sons, 1888.
• Kravitz, Robert J. A collector's guide to postage & fractional currency: The pocket change of the Union. — 2nd. — Coin & Currency Institute, 2012. — ISBN 978-087184-204-6.

• Шаг // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2069. — 1000 екз.