Філігрань

Філігрань (італ. filigrana, від лат. filum — нитка і granum — зерно) — ювелірний виріб з тонкого дроту, або закріплені на металевій поверхні візерунки з тонкого золотого, срібного чи мідного дроту.

Філігрань є одним з найдавніших видів художньої обробки металу. Назва «філігрань» походить від двох латинських слів — «філюм» (нитка) і «гранум» (зерно). Давньослов'янське слово «скань» означає звити, скрутити. І ті й інші назви вказують на особливість цього виду обробки металу.

Філігрань була відома бл.2000р.до н.е. в Трої, пізніше використовувалась у Мікенах і Етрурії, була поширена також в античному мистецтві. Значного розвитку філігрань набула у середньовіччя, коли особливо славилися венеційські ювелірні вироби.

Високого розвитку філігрань набула також у Київській Русі; цікаві пам'ятки цього виду ювелірного мистецтва 10-12 стю знайдені в Києві, на території сучасних Сумської, Черкаської, Вінницької областях.

Філігранні вироби виготовлялися у великокняжих, царських, королівських чи монастирських майстернях. Майстри-сканщикі задумували вироби та здійснювали всі операції по їх виробництву. З XIX ст. вироби з філіграні вже випускалися фабриками у великих кількостях. Вони різноманітні і за призначенням і за асортиментом; дорогий посуд, церковне начиння, приналежності туалету. Технологічні прийоми досягають високої досконалості. Розквітає рельєфна ажурна філігрань, з'являється просвітчаста (віконна) емаль.

Елементи філігранного візерунка бувають найрізноманітнішими: у вигляді мотузочки, шнурка, плетіння, ялинки, доріжки, гладі і т. д.

У єдине ціле окремі елементи філіграні з'єднують за допомогою паяння. Часто філігрань поєднують з зерном, що являє собою металеві дрібні кульки, які напоюють у заздалегідь підготовлені заглиблення. Матеріалами для філігранних виробів служать сплави золота, срібла і платини, а також мідь, латунь, мельхіор, нейзильбер. Прикраси, виконані в техніці філіграні або з елементами філіграні дуже часто (з метою облагородження їх зовнішнього вигляду) оксидирують і сріблять. Нерідко філігрань поєднують з емаллю (у тому числі фініфтю), гравіруванням, карбуванням. Технікою філіграні можна виготовити всі без винятку види ювелірних прикрас.

В Україні за радянських часів серійно філігранні вироби виготовлялися, зокрема, у експериментальному цеху Заводу столових виробів імені Т. Г. Шевченка (м. Вільнянськ, Запорізька область).

• Скань

• Філігрань // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 436. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
• Філігран // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1983. — 1000 екз.
• Філігрань // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 532.

• Elements of a filigree button
• Енциклопедія художнього металу, Декоруючі та орнаментуючі технології

Це незавершена стаття про металообробку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філігрань