Народився 25 листопада 1954 в селі Канлі-Кастелі (нині Профітіс Іліас) на острові Крит.
Початкову освіту здобув у рідному селі. Закінчив Різарийську церковну школу в Афінах і богословський факультет Салонікійського університету зі ступенем магістра богослов'я. Вивчав історію мистецтв, літературу і філософію в Одеському університеті (СРСР).
В 1973 прийняв чернечий постриг в Агарафському монастирі Успіння Пресвятої Богородиці в Іракліоні[3].
У 1975 митрополитом Ламбійським і Сфакійським Феодором (Дзедакісом) висвячений у сан диякона, після чого служив архідияконом Ламбійської митрополії на Криті.
23 квітня 1978 тим же архієреєм висвячений у сан ієромонаха, після чого був протосинкелом тієї ж митрополії. Займався благодійністю.
7 червня 1990 висвячений у єпископа Киренського і призначений екзархом Александрійської православної церкви в Афінах, супроводжував Парфенія III у місійних поїздках по Африці та в закордонних візитах.
16 вересня 2002 призначений митрополитом Зімбабвійським.
Заснував чотири місіонерських центри в Хараре, грецький культурний центр на 400 чоловік, два великих місіонерських центри в сусідньому Малаві з лікарнями, технічними школами і курсами медсестер. На кошти грецького парламенту оновив грецький квартал (Школа, Церква, Будинок Священика) в Бейрі, Мозамбік. Він засновував церкви та сприяв створенню православних громад в Ботсвані та Анголі.
11 вересня 2004 Патріарх Петро VII і ряд вищих єпископів Александрійської Православної Церкви загинули в катастрофі вертольота над Егейським морем. Синод обрав 9 жовтня митрополита Феодора на патріарший престол.
24 жовтня 2004 в Успенському соборі Александрії відбулася його інтронізація. На церемонії були присутні предстоятелі та представники помісних православних церков, у тому числі Архієпископ Афінський і всієї Еллади Христодул і Архієпископ Тірани і всієї Албанії Анастасій, глава Коптської Церкви Папа Шенуда III, президент Греції Костіс Стефанопулос, представники президента Єгипту Хосні Мубарака.[4]
Був єдиним з предстоятелів інших церков у патріаршому сані і брав участь в інтронізації патріарха московського Кирила в Храмі Христа Спасителя 1 лютого 2009.
8 листопада 2019 визнав Томос Православної церкви України та вніс до свого диптиху її предстоятеля митрополита Епіфанія.
11 липня 2020 року виступив проти перетворення святої Софії на мечеть.[6]
Нагороди
Орден Дружби (Росія, 17 вересня 2009 року) — за великий внесок у розвиток співробітництва між Російською Федерацією та Арабською Республікою Єгипет[7]
Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (Україна, 27 липня 2013 року) — за видатну церковну діяльність, спрямовану на піднесення авторитету православ'я у світі, та з нагоди відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[8]
премія імені Патріарха Олексія II «За видатну діяльність зі зміцнення єдності православних народів. За затвердження і просування християнських цінностей у житті суспільства» (2012)[13].
Орден Сербського прапора I ступеня (26 вересня 2017 року, Сербія)[14]
↑ абТоржественний титул: «Блаженнійший, Божественнійший і Святійший Отець і Пастироначальник, Папа і Патріарх Великого Граду Александрії, Лівії, Пентаполя, Ефіопії, всього Єгипту і всієї Африки, Отець Отців, Пастир Пастирів, Архієрей Архієреїв, Тринадцятий Апостол і Суддя Усесвіту»
