Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Тритузне (Кам'янське)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тритузне (значення).
Свято-Миколаївський храм

Тритузне — історична місцевість міста Кам'янське, колишнє козацьке село. Розташоване на правому березі правої притоки Дніпра річки Коноплянка при її впадінні у Дніпро між колишнім Кам'янським (сьогодні — центр Кам'янського) й Карнаухівкою.

Історія

Назва Тритузне пішла від місцевого запорозького старшині Кодацької паланки Данила Семененка, що прозвався Трейтузом (Тритузом)[1].

За Запорозької Січі входила до Кодацької паланки.

На 1859 рік Тритузне було державним селом. Тут було 256 подвірь 1 православна церква й мешкало 1803 особи.[2]

За часів Російської імперії відносилось до Романківської волості Катеринославського повіту.

На 1886 рік у селі Тритузне мешкало 1580 осіб; було 314 дворів й православна церква[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2528 осіб (1252 чоловічої статі та 1276 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

Була прокладена залізниця «Запоріжжя-Кам'янське-Тритузна».

За даними на 1908 рік[5] в селі мешала 3114 осіб (1536 чоловіків та 1578 жінок), налічувалось 541 дворове господарство.

Левада — пустинь між Тритузним й Кам'янським була забудована на початку 20 сторіччя 60 будинками. Відомі купці стали власниками будинків № 16 були брати Гузєєви, № 45 — Василь Бабаскін. В одному з 2-х будинків без номерів біля нижньої водокачки проживав батько відомого кам'янчанина, художника-графіка, Роберта Лісовського, учня Георгія Нарбута Антон Лісовський.[6]

Тритузне починалося східніше за одну з найдавніших вулиць Кам'янського — Колеусівської. У місціні вулиці першим поселенцем був запорозький козак козака Колеус (Коліуш).[6]

1938 року Тритузне увійшло у склад Кам'янського.[6]

1946 року Тритузне відселене для будівництва секретного радянського заводу по виробництву атомних, військових бомб та згодом боєголовок. Для спорудження заводу у виселеному селі розмістили полонених німців[джерело?].

Після 1947 року Тритузне було майже повністю поглинене переважно територією Придніпровського хімічного заводу та виселено внаслідок близькості несумісних з санітарними нормами шкідливого виробництва.

Відновлена стара (1820 р.) православна церква Святого Миколая.

Відомі особистості

В поселенні народився:

Див. також

Джерела

Примітки

  1. ↑ Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии (церкви - приходы XVIII ст.). вып. I (російська) . Екатеринослав. 1880. с. 154.
  2. ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  6. ↑ а б в Шапочкіна, І. В. Історія та топоніміка Кам’янского кін. XIX- поч. XX ст. Процитовано 20 жовтня 2016. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |Посада автора= (довідка)
Kembali kehalaman sebelumnya