Транспорт Малайзії
Транспорт Малайзії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 329 847 км² (67-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, складена з двох масивів (Малакський півострів та північно-західна частина острова Калімантан); максимальна дистанція для півострівної частини з півночі на південь — 720 км, зі сходу на захід — 320 км; для острівної частини найдовша відстань дорівнює ~1000 км, найширша — 235 км, найвужче місце (на кордоні Сабаху і Сараваку) — 35 км[2][3]. Географічне положення Малайзії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи з Європи і Африки до Східної Азії та зі Східної Азії до Австралії[4]. Історія становлення і розвиткуАвтомобільнийЗагальна довжина автошляхів у Малайзії, станом на 2012 рік, дорівнює 144 403 км, з яких 116 169 км із твердим покриттям (1 821 км швидкісних автомагістралей) і 28 234 км без нього (33-тє місце у світі)[1].
ЗалізничнийЗагальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 849 км (74-те місце у світі), з яких 59 км стандартної 1435-мм колії (59 км електрифіковано), 1 792 км вузької 1000-мм колії (339 км електрифіковано)[1]. ПовітрянийУ країні, станом на 2013 рік, діє 114 аеропортів (51-ше місце у світі), з них 39 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 75 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 12 авіапідприємств, які оперують 263 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 50 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,0 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1]. У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 4 гелікоптерні майданчики[1]. Малайзія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 9M, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Малайзії мають літерний код ІКАО, що починається з — WM, WB[1]. ВоднийМорськийГоловні морські порти країни: Бінтулу, Джохор-Бару, Пенанг, Келанг, Танджунг-Пелепас. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Пенанг — 1,20 млн, Келанг — 9,45 млн, Танджунг-Пелепас — 7,3 млн контейнерів (TEU)[1]. Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 315 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (31-ше місце у світі), з яких: балкерів — 11, суховантажів — 83, інших вантажних суден — 2, танкерів для хімічної продукції — 47, контейнеровозів — 41, газовозів — 34, вантажно-пасажирських суден — 4, нафтових танкерів — 86, ролкерів — 2, автовозів — 5[1]. Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 26 (Данії — 1, Гонконгу — 8, Японії — 2, Російської Федерації — 2, Сінгапуру — 13); зареєстровані під прапорами інших країн — 82 (Багамських Островів — 13, Індії — 1, Індонезії — 1, Острову Мен — 6, Мальти — 1, Маршаллових Островів — 11, Панами — 12, Папуа — Нової Гвінеї — 1, Філіппінам — 1, Сент-Кіттсу і Невісу — 1, Сінгапуру — 27, Таїланду — 3, Сполучених Штатів Америки — 2, невстановленої приналежності — 2)[1]. РічковийЗагальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 7 200 км (19-те місце у світі)[1]. 3 200 км на Малаккському півострові, 4 000 км на острові Калімантан (1 500 км у провінції Сабах, 2 500 км у провінції Саравак). ТрубопровіднийЗагальна довжина газогонів у Малайзії, станом на 2013 рік, становила 6,8 тис. км; трубопроводів зрідженого газу — 155 км; нафтогонів — 1 937 км; інших трубопроводів — 43 км; продуктогонів — 114 км; водогонів — 26 км[1]. Міський громадськийДержавне управлінняДержава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 8 листопада 2016 року міністерство в уряді Наджиба Разака очолював Ліов Тіонг Лай[6]. Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Англійською
Російською
Посилання
|