Семіотика

Семіотика
Тема вивчення/дослідження	Симеозис, знак[1][2][3] і символ[4][1][…]
Частково збігається з	мовознавство[5][6]
Семіотика у Вікісховищі

Семіóтика, або семіолóгія (від грец. σημειωτικός — такий, що має ознаки від грец. σημεῖον — знак, ознака, грец. σῆμα — знак) — наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), в природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.^[7]

Основи цієї науки були закладені ще представниками античної та середньовічної філософської думки. Основні принципи семіотики у XIX ст. сформулював американський філософ Чарльз Сандерс Пірс. У XX ст. семіотика набула лінгвістичного ухилу під впливом ідей лінгвістів Фердинанда де Соссюра та Луї Єльмслева, та філософського ухилу під впливом ідей американського філософа Чарльза Морріса.

Виділяються три розділи семіотики:

• синтактика (або синтаксис, від грец. syntaxis — побудова, порядок) — вивчає закономірності побудови знакових систем безвідносно до їх інтерпретації, тобто співвідношення знаків один з одним;
• семантика (від грец. semantikos — те, що позначає) — вивчає відношення між знаком та його змістом;
• прагматика (давньогрец. pragmatos — дія) — вивчає відношення знаків з їх відправниками, одержувачами та контекстом знакової діяльності.

У сучасній науці виділяють декілька напрямів семіотичних досліджень:

• біологічна семіотика (біосеміотика)
• етносеміотика
• лінгвосеміотика
• абстрактна семіотика

Перший напрямок — біологічна семіотика, або біосеміотика. Цей напрямок займається вивченням систем сигналізації (комунікації) тварин, включаючи нижчих тварин та комах, тобто досліджує системи, засновані на природних знаках, або знаках, так чи інакше важливих для існування самого організму, тобто біологічно суттєвих (біологічно релевантних). (Ч. Хоккетт, США^{[джерело?]}; М. І. Жинкін, СРСР^{[джерело?]}).

Другий напрямок — етносеміотика. Це найбільш широкий напрямок, який містить декілька течій, одна з яких орієнтується на антропологію та етнографію, тобто вивчення переважно примітивних спільнот (Е. Холл, США; Клод Леві-Строс, Франція); друга течія — на соціальну психологію та інженерну психологію, тобто вивчення високорозвинених спільнот (Ж. Маторе, Франція; А. Чапаніс та ін., США); третя течія — на історію філософії та літератури (Р. Барт, М. Фуко та ін., Франція).

Третій напрямок — лінгвосеміотика — орієнтується на вивчення природної мови з її стилістикою. Крім того, лінгвосеміотика досліджує інші суміжні знакові системи, які:

• функціонують паралельно з мовою (наприклад, жести та міміка, що супроводжують мову);
• компенсують мову (наприклад, виразна, стилістична інтонація; типографські шрифти);
• видозмінюють її функції та її знаковий характер (наприклад, художня мова).

В останні роки у зв'язку із бурхливим розвитком моделювання природної мови і появою різних типів штучних мов (інформаційних, інформаційно-логічних, мов програмування тощо) розширився і об'єкт лінгвосеміотики.

Четвертий напрямок — абстрактна семіотика — вивчає лише найзагальніші властивості та відношення, що характеризують знакові системи, незалежно від їх матеріального втілення (Рудольф Карнап в Америці; В. Б. Бірюков, Д. П. Горський, А. А. Зинов'єв, В. В. Мартинов та ін., СРСР). В рамках цього напрямку створюється найбільш абстрактна, логіко-математична теорія знакових систем.

• Біосеміотика
• Знак
• Структуралізм

• Семіотика // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 575. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Основи семіотики / Д. Ділі ; пер. з англ. та наук. ред. А. Карася ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Філософ. ф-т. — 2-ге доп. вид. — Л. : Арсенал, 2000. — 232 с. — Тит. арк. парал. укр., англ. — Бібліогр.: с. 201—222. — ISBN 966-7790-00-2
• Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV — початку XVII століття: монографія / Н. І. Андрейчук ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. — 277 с. : іл. — Бібліогр.: с. 233—265 (474 назви). — ISBN 978-617-607-122-8
• Ядацький Я. Ю. Метафізика i семіотика. Прототеоретичні дослідження — Кам'янець-Подільський: Видавництво Львівського філософського товариства iм. Казиміра Твардовського, 2019.
• (англ.)Sebeok T. Signs: An Introduction to Semiotics. 2nd ed. — Toronto: University of Toronto Press, 2001.
• (англ.) Nöth W. Handbook of Semiotics. — Bloomington: Indiana University Press, 1990.

1. Еко У. Роль читача. — Львів: Літопис, 2004.

• Ділі Джон. Основи семіотики/ Перекл. з англ. та наук. ред. Анатолій Карась  - К.: Арсенал, 2000. - 232 с. ISBN 966-7790-00 2 Ел.джерело
• Семіотика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 378-379.
• Семіологія; Семантика; Семіотика // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• В. С. Лісовий. Знак і значення // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Інтерсеміотика; Семіологія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 229-233; 515. — 634 с.
• (рос.) Ветров А. А. Семиотика и ее основные проблемы^{[недоступне посилання]}
• (рос.) Степанов Ю. С. Семиотика^{[недоступне посилання]}

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.