|
Реджо-нель-Емілія
Реджо-нель-Емілія (італ. Reggio nell'Emilia) — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Емілія-Романья, адміністративний центр одноіменної провінції. Місто розміщене на відстані[1] приблизно 350 км на північний захід від Риму, 65 км на захід від Болоньї. Населення — 171 655 осіб (2014)[2]. День покровителя та захисника міста святого Проспера відзначається 24 листопада. ІсторіяМісто було засноване у 187 до н. е. та названа по імені консула Марка Емілія Лепіда. Ще у IV столітті місто мало власного єпископа Місто зазнало сильного руйнування від варварських нападів. Король лангобардів Альбойн зробив його одним з центрів Лангобардського королівства. У 899 році місто піддалось набігу мадярів. В 1002 році відійшов до маркграфів Тосканських.  З XII століття місто виступає як член Ломбардської ліги та як самостійна міська республіка. Комуну роздирало криваве протиборство між найсильнішими родинами. У XIV столітті до боротьби за місто приєдналися вельможні сімейства д'Есте, Ґонзаґа та Вісконті, а також папи римські. У 1409 році місто відійшло до роду д'Есте, яке володіло ним аж до Наполеонівських воєн. Фактично місто входило до складу герцогства Модена та Реджо, хоча де-юре було виділене в герцогство Реджо. За правління Д'есте у місті почався підйом торгівлі та зодчества. З Реджо нерозривно пов'язані імена двох великих поетів кватроченто — Боярдо й Аріосто. В 1513 році містом оволодів папа Юлій II, проте папське правління в цій частині Емілії тривало не більше 10 років. У 1796 році в Реджо увійшов Наполеон, який проголосив створення тут Циспаданскої республіки. З 1810 року титул герцога Реджо носив маршал Удіно. Саме в Реджо вперше з'явився сучасний італійський прапор та пролунав марш Домбровського. Віденський конгрес повернув Реджо моденским герцогам не раз піднімалися проти своїх правителів. У 1860 році місто увійшло до складу об'єднаної Італії. У політичному житті XX століття домінували соціалісти і (у повоєнні роки) комуністи. У 1980-х роках в місті записувалася рок-група CCCP Fedeli alla linea. Пам'яткиУ Реджо-нель-Емілія знаходиться більше п'ятнадцяти чудових замків, які є доказом славного середньовічного періоду. Серед них варто відзначити палаци Дожів, єпископів, Комуналь і Анчині. У палаці Комуналь розміщується музей італійського прапора і кімната триколора. У центрі пролягає стародавня римська дорога Емілія, що з'єднує місто з Пармою. Цим пояснюється наявність безлічі красивих будівель 16-17 ст. Однією з головних святинь Емілії є базиліка Мадонна делла-Ґ'яра (1597—1619). У місті також є такі пам'ятки як Базиліка Сан-Просперо, Театр Валлі (1852—1857), Будинок Аріосто.  Клімат
 ДемографіяНаселення за роками:[3] 
 Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживали 28 474 іноземці з 128 країн, серед них 3327 громадян країн Євросоюзу та 2344 громадяни України.[4] У місті було найбільше громадян таких держав:
 Дуже багато внутрішніх мігрантів з Південної Італії, зокрема з регіонів Абруццо, Калабрія та Кампанія. Персоналії
.svg) Сусідні муніципалітетиМіста-побратими
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
