Піщівська волость

Піщівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Піщів.

З 1921 року входила до складу Новоград-Волинського повіту. Тоді ж до складу волості увійшло село Шитня колишньої Корецької волості, внаслідок входження останньої до складу Польщі.

Станом на 1885 рік складалася з 19 поселень, 18 сільських громад. Населення — 7820 осіб (3974 чоловічої статі та 3846 — жіночої), 1169 дворових господарств^[1].

Основні поселення волості:

• Піщів — колишнє власницьке село, при струмку, 619 осіб, 111 дворів, волосне управління (повітове місто —20 верст); православна церква, школа, постоялий будинок, казна, вітряний млин.
• Велика Деражня — колишнє власницьке село, 190 осіб, 25 дворів, школа, постоялий будинок, водяний та вітряний млини.
• Груд — колишнє власницьке село, 285 осіб, 57 дворів, школа, постоялий будинок, 2 вітряних млини.
• Дуплинки — колишнє власницьке село, при струмках, 313 осіб, 59 дворів, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
• Дідовичі — колишнє власницьке село, 445 осіб, 80 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Жеребилівка — колишнє власницьке село, при струмках, 387 осіб, 30 дворів, школа, пам'ятник звільненим селянам у 1861 р., казна, 2вітряних млини.
• Зв'ягельські Пилиповичі — колишнє власницьке село, при струмку Церем, 305 осіб, 50 дворів, православна церква, костел, католицька каплиця, школа, постоялий будинок, казна, 2 водяних млини, костопальний завод.
• Кобиллє — колишнє власницьке село, при струмку, 706 осіб, 138 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Корецькі Пилиповичі — колишнє власницьке село, при струмку Церем, 259 осіб, 53 дворів, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Крайня Деражня — колишнє власницьке село, при струмку, 227 осіб, 31 двір, школа, постоялий будинок, вітряний млин.
• Мужиловичі — колишнє власницьке село, при струмку Курчик, 334 особи, 63 дворів, школа, постоялий будинок, водяний млин.
• Осичний Молодьків — колишнє власницьке село, 456 осіб, 90 дворів, школа, постоялий будинок, казна.
• Полчини — колишнє власницьке село, при струмку Згару, 366 осіб, 60 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, казна, цегляний завод.
• Середня Деражня — колишнє власницьке село, при струмку, 256 осіб, 34 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Сторожів — колишнє власницьке село, при струмку Курчик, 596 осіб, 81 двір, православна церква, постоялий будинок, 2 казни, 3 водяних млини, лісопильний і вінокурний заводи.
• Тожир — колишнє власницьке село, 353 особи, 70 дворів, православна церква.

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.