Потала
Потала (знищення, наруга) — міра покарання у Київській державі. Полягала у вигнанні чи перетворенні у раба засудженного та членів його сім'ї й конфіскації майна. За «Руською Правдою» віддавали на поталу[1] за розбій, окремі види крадіжок, підпал і конокрадство. Примітки
Див. такожПосилання
|