|
Площа Святого Юра
Пло́ща Свято́го Ю́ра — площа у Галицькому районі міста Львова на Святоюріївській горі. Від площі розходяться вулиці: Листопадового чину, Устияновича, Карпінського, Шептицьких, Митрополита Андрея, а через вулицю Озаркевича площа сполучається з вулицею Городоцькою. Історія1655 року тут встановив свої намети табір Богдана Хмельницького. На честь цієї події 1979 року встановлено меморіальну таблицю на будинку № 6 (скульптор Дмитро Крвавич). У XVIII — середині XIX століття площа була відома своїми ярмарками. З 1679 року на площі проводилися щорічні ярмарки. Поступово вони набули широкого розголосу і, починаючи з 1780-х років, майже до кінця наступного століття відбувалися вже двічі на рік — на свято Юрія та на Покрову Пресвятої Богородиці. Найбільшого піднесення Святоюрські ярмарки досягли у першій половині XIX століття. Ярмарок розміщувався на величезному плаці, що прилягав до монастирських забудов з південного боку і тривав декілька тижнів. Більша частина колишньої ярмаркової території нині зайнята пізнішими спорудами різноманітного призначення. Про ярмарок написана картина художника Антона Ланге «Ярмарок під святим Юрієм у Львові» (пол. «Jarmarek pod Świętym Jerzym we Lwowie»), літографована у львівській майстерні Піллера у першій половині 1840-х років. Також ярмарки на площі святого Юра описано у спогадах львівського письменника-мемуариста Станіслава Шнюр-Пепловського. У 1897 році львівський садівник (інспектор міських плантацій) Арнольд Рерінг заклав посеред площі рекреаційно-транзитний сквер, площею 1,7 га[4]. Забудова№ 1/2 — будівля монастиря Святого Серця споруджена у 1855 році, а у 1860—1864 роках до будівлі монастирського виховного корпусу з боку великого саду прибудовано невеликий костел Святого Серця Ісусового (за проєктом архітектора Вінцента Равського-старшого), освячений 24 травня 1864 року, на честь найсвятішого Серця Ісусового та Пречистої Діви Марії. Після приходу радянської влади у 1944 року костел та монастир були закриті, а на початку 1970-х років знесено костел, а сиротинець та сад колишнього монастиря ліквідовано. Приміщення сиротинцю передано Львівському політехнічному інституту, де згодом відкрився навчальний корпус № 3 цього вишу. Зберігся фасад з 1885 року (архітектор І. Левинський). Будівля внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 367-м[3]. № 3 — будівля студентської бібліотеки національного університету «Львівська політехніка» зі скляним фасадом споруджена 1970 року за проєктом архітектора Павла Мар'єва[5][6]. № 4 — будівля лабораторного корпусу проблем хімії Львівського політехнічного інституту (нині — хімічний факультет Національного університету «Львівська політехніка») споруджена 1962 року за спільним проєктом архітекторів Миколи Мікули, Ярослава Назаркевича та Валеріана Сагайдаковського. № 5 — комплекс собору святого Юра[7]. На території комплексу, 1910 року була заснована одна з найбільших українських шкіл — школа імені Б. Грінченка. Зважаючи на місце розташування школи у Городецькому передмісті, її відвідувачами були переважно діти працівників залізниці — залізничних робітників та кондукторів. У цьому будинку діяла 7-класна дівоча народна школа та дівоча фахова доповнююча школа імені Б. Грінченка[8] та належала до системи шкіл «Рідної школи»[9]. Комплекс споруд собору святого Юра внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 376/1-м, № 376/2-м, № 376/3-м та № 376/4-м відповідно[3]. № 9 — будівля колишньої хімічної лабораторії Політехніки, спорудженої у 1873—1876 роках за проєктом архітектора Юліана Захаревича у стилі історизму. Фасад і інтер'єр прикрашені неоренесансними рельєфами Леонарда Марконі[10]. Нині тут розташований інститут хімії та хімічних технологій або 9-й навчальний корпус національного університету «Львівська політехніка»[11]. Будівля внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 367-м[3]. Світлини
Пам'ятники29 липня 2015 року на площі перед Архікафедральним собором святого Юра за присутності п'ятого президента України Петра Порошенка урочисто відкрито пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому[12]. Скульптор — Андрій Коверко, архітектори — Ігор Кузьмак і Михайло Федик[13]. Бронзова скульптура Митрополита Андрея Шептицького має 3,6 м заввишки, стоїть на гранітному стилобаті (постаменті), орієнтована на південний схід. Загальна висота композиції з базисною частиною в камені — до 5,8 м[12]. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
