Мати Божа Фатімська
Мати Божа Фатімська (порт. Nossa Senhora de Fátima, від міста Фатіма Португалії) — образ Богородиці. Також відома як Діва Марія Вервиці Фатімської (Nossa Senhora do Rosário de Fátima). 1917 році вона шість разів з'являлася у Фатімі трьом пастушкам — Люсії (Lúcia Santos), Жасінті (Jacinta Marto) та Франціску (Francisco Marto). Під час останнього об'явлення Богородиця сказала: «Я — Мати Вервиці» (або «Пані Вервиці»). 1930 року католицька церква офіційно визнала ці події, як диво й одкровення, яке не суперечить доктрині. Загальна характеристика образуДіва Марія не залишила жодного зображення після свого об'явлення. Також, незважаючи на присутність великої кількості людей під час останніх з'явлень, її ніхто не бачив. Єдині свідки — троє дітей Люсія (10 років), Франціск (9 років) та Жасінта (7 років). Саме на основі їх розповідей був відтворений образ Божої Мати. Найбільше інформації надала Люсія. Франциск бачив, але не чув Богородицю (хоча слова Люсії він чув, але не чув, що відповідала чи говорила Пресвята Діва; він лише бачив, як вона рухала вустами). Жасінта бачила й чула. Люсія бачила, чула й розмовляла з Дівою Марією. Під час шостого об'явлення Жасінта та Франциск бачили лише першу сцену. Люсія бачила всі три. Люсія описала Божу Матір наступним чином:
Діва Марія з'являлася над невеличким дубом,[1] стоячи на світло-сірій хмаринці. Саме так її часто й зображають. Події5 травня 1917 року, в розпал Першої світової війни, Папа Бенедикт XV у своєму листі до вірян закликав людей просити Пресвяту Діву Марію, щоб Вона поклала край воєнним жахіттям в Європі.
Через 8 днів троє неписьменних дітей розповіли, що бачили Богородицю неподалік від села Фатіма в Португалії. Близько полудня 13 травня 1917 року Мати Божа вперше з'явилася трьом пастушкам — Лусії, Жіасінті і Франциску, що гнали на пасовище стадо овець. Пресвята Діва попросила дітей приходити на те ж місце 13-го числа кожного місяця. Передане їм послання містило заклик до покаяння за щоденно скоєні гріхи, до молитви на Розарію в тих же намірах і до посвячення світу Її Непорочному Серцю. При кожному черговому відвідуванні найсолодша Діва наполягала на щоденній молитві на Розарію. У серпні Пресвята Богородиця пообіцяла підтвердити правдивість Своїх об'явлень видимим знаменням. Мати Божа постійно закликала дітей молитися про навернення грішників, чинити в цих намірах добрі справи і молитися Розарій. 13 жовтня, під час останнього фатімського об'явлення, відбулося чудо — так званий «танець сонця». Свідками цього стали десятки тисяч людей, які спеціально зібралися в Кова-да-Ірія; цей феномен можна було спостерігати за багато кілометрів від епіцентру подій. Пресвята Діва назвала Себе тоді Царицею Розарію, а потім додала: «Необхідно, щоб люди наверталися, щоб вони покаялись у своїх гріхах … Щоб більше не ображали нашого Господа, Якого і так зневажають безмірно». Діва Марія також сказала 10-річній Луції три так званих «таємниці». Друга з них, оголошена 13 липня, мала характер пророцтва. Богородиця говорила про швидке закінчення Першої світової війни, початок нової війни, якщо люди не покаються, і про виняткове значення цих подій у Росії XX століття. ВизнанняПрисвячення РосіїУ 1930 році церква офіційно визнала правдивість з'яв Богородиці у Фатімі, але аж у жовтні 1942 року Папа Римський після кількох чудотворних напоминань частково виконав основне Фатімське розпорядження щодо Росії. Цей акт позитивно вплинув на хід Другої світової війни. Повністю Фатімське розпорядження виконав лише Папа Іван Павло ІІ у 1984 році[3]. Результат не забарився — до влади прийшов Горбачов і невдовзі «Імперія Зла» завалилася. Папа Пій XII свого часу висвячений на єпископа саме 13 травня 1917 року, тобто в перший день Фатімських об'явлень, 31 жовтня 1942 року присвятив Непорочному Серцю Марії все людство, і в першу чергу «ті народи, про які Мати Божа Фатімська особливим чином згадувала». Іван Павло II, відвідавши Фатіму в 1982 р., щоб подякувати Богородиці за чудесне спасіння під час замаху Алі Агджі на його життя (замах мав місце знову ж таки 13 травня в 1981 р.), побажав оновити цю посвяту, і зробив це словами наступної молитви: «О Матір людства і всіх народів! Тобі відомі їхні скорботи й надії. Ти, Чиє материнське серце настільки чутливе до всіх перипетій боротьби між добром і злом, між світлом і темрявою, яка розгортається в сучасному світі, почуй наші благання, звернені у Святому Дусі до потаємних глибин Твого Серця, і прийми під Твій покров любові, покров Матері та Слугині Господньої, весь людський рід, весь світ, який ми ввіряємо Тобі і присвячуємо, відчуваючи тривогу за його долю в часі та у вічності. Особливим чином ми поручаємо Тобі та присвячуємо тих людей і народи, які цього найбільше потребують … Прийми нашу смиренну надію і наше посвячення!». У неділю, 25 березня 1984 р., в ході церемонії закінчення Ювілейного Року Відкуплення, Іван Павло II вирішив ще раз оновити присвячення світу Непорочному Серцю Марії. Святіший Отець повторив те, що було вже зроблене у Фатімі в 1982 р., і особливим чином просив про небесну опіку над Росією. Єпископи усього світу, духовно солідарні з Папою, одночасно повторювали слова цієї молитви. Цікаві факти
Див. також
Примітки
Посилання
|