Курт фон Лібенштайн

Курт фон Лібенштайн
нім. Karl Otto Kurt Freiherr von Liebenstein
Лібенштайн (в передньому ряді, другий праворуч) у британському полоні (Трент-Парк, листопад 1943).
Народився	28 лютого 1899(1899-02-28)[1]  Горб-ам-Неккар[1]
Помер	3 серпня 1975(1975-08-03)  (76 років) або 2 серпня 1975(1975-08-02)[1]  (76 років) Jebenhausend, Геппінген, Штутгарт, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Титул	барон
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Барон Карл Отто Курт фон Лібенштайн (нім. Karl Otto Kurt Freiherr von Liebenstein; 28 лютого 1899, Горб-ам-Неккар — 2 серпня 1975, Геппінген) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту і бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Спадкоємець давнього дворянського роду Лібенштайн. Навчався у гімназії Карла в Штутгарті. 20 грудня 1916 року вступив у Вюртемберзьку армію, декілька місяців проходив основну підготовку, після чого — офіцерські курси. 16 лютого 1918 року отримав звання лейтенанта і був призначений командиром взводу драгунського полку (2-го вюртемберзького) № 26. У вересня 1918 року потрапив у британський полон, звільнений в грудні 1919 року. Після звільнення продовжив службу в рейхсвері.

З 1920 по 1930 рік — командир взводу 18-го кінного полку, після чого направлений на 2 роки в кавалерійську школу в Ганновері. З жовтня 1930 року поступив на ще один дворічний курс — помічника водія у складі 7-ї дивізії. В травні 1933 року призначений в департамент іноземних армій Генерального штабу. З березня 1939 року і до початку Другої світової війни — військовий аташе в Парижі.

Під час польської кампанії Лібенштайн знову служив у Генштабі, згодом призначений в 1-й батальйон 17-ї піхотної дивізії. З лютого 1940 року служив у 1-му батальйоні 10-ї танкової дивізії. З жовтня 1940 року 0151 начальник генштабу 2-ї танкової армії генерал-полковника Гудеріана. З червня 1942 року — командир 6-го танкового полку на Кавказі. В жовтні-грудні 1942 року — командир 3-ї танкової армії, після чого був призначений останнім командиром 164-ї легкої африканської дивізії. 12 травня 1943 року дивізія була знищена в Тунісі, і Лібенштайн потрапив у британський полон.

Через декілька днів після прибуття в Трент-Парк (спеціальний табір для полонених генералів на північ від Лондона) Лібенштайн приєднався до групи полонених на чолі з Вільгельмом фон Тома, які презирливо ставились до Гітлера і нацизму, особливо критикуючи воєнні злочини на Східному фронті. На думку спіробітників британської розвідки, які цілодобово прослуховували полонених, у Лібенштайна був значно ширший політичний кругозір, ніж в інших генералів, і він володів сильним почуттям гумору, направленим проти нацистського режиму. Лібенштайн добре розмовляв французькою і англійською, вважався вірним аристократом, хоча й менш честолюбним, ніж його друг барон Фрідріх фон Бройх. Лібенштайн співчував італійцям і звинувачував Муссоліні в занепаді Італії. Також він виявився талановитим художником і багато малював аквареллю.

В квітня 1947 року Лібенштайн був звільнений з полону. Спочатку був підприємцем, з 1950 року — голова транспортного управління Геппінгена. 1 травня 1956 року поступив на службу в бундесвер і був призначений командиром 5-го військового району (Штутгарт). 31 грудня 1960 року, після завершення першого етапу формування бундесверу, вийшов у відставку за віком.

• Залізний хрест 2-го класу

• Срібна медаль «За врятоване житя» (Вюртемберг) (28 грудня 1925)
• Угорська пам'ятна медаль для ветеранів війни
• Пам'ятна військова медаль (Австрія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (12 років)

• Застібка до Залізного хреста 2-го класу
• Залізний хрест 1-го класу
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія), лицарський хрест з короною
• Німецький хрест в золоті (26 січня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нарукавна стрічка «Африка»
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія)
• Лицарський хрест Залізного хреста (10 травня 1943)

• Командорський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» — за заслуги в формуванні бундесверу.

• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 7: Knabe–Luz. Biblio Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2902-8, S. 72f, 513—514.
• Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942—1945. Propyläen, 2005, ISBN 978-3-549-07261-5, S. 36f, 459f.
• Details zur Divisionsgeschichte in: Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945. Band 7, Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1173-0, S. 140f.
• Frank Nägler: Die Bundeswehr 1955 bis 2005: Rückblenden, Einsichten, Perspektiven. Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2007, ISBN 978-3-486-57958-1, S. 68.
• KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X