|
Куно-Ганс фон Бот
Куно-Ганс фон Бот (нім. Kuno-Hans von Both; нар. 9 квітня 1884, Саверн, Ельзас-Лотарингія — пом. 22 травня 1955, Габіхтсвальд, Гессен) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1940). Кавалер Pour le Mérite (1918) і Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн. БіографіяКуно-Ганс Пауль Герман Людвіг Віктор фон Бот народився 9 квітня 1884 у Саверні в «імперській» німецькій провінції Ельзас-Лотарингія у старовинній дворянській родині вихідця з Мекленбургу оберстлейтенанта Александра фон Бота (1842—1905). Військова кар'єра
24 квітня 1903 молодий Куно поступив фанен-юнкером на військову службу до 89-го гренадерського полку Великого князівства Мекленбург[de]. З 1 листопада 1903 по 25 липня 1904 пройшов навчання у військовому училищі в Ґлоґау з отриманням 18 серпня 1904 по завершенню програми навчання першого офіцерського звання «лейтенант». Продовжував службу у II. батальйоні рідного полку; 18 серпня 1913 отримав звання оберлейтенанта. На початок Першої світової війни перебував на посаді командира 8-ї роти у 90-му резервному піхотному полку. З лютого 1915 до вересня 1916 командир кулеметної роти полку. Одночасно з травня 1915 до серпня 1916 року періодично виконував обов'язки командирів батальйонів III.-го, I.-го та II.-го по черзі. З 26 вересня 1916 року до 25 листопада 1917 — командир кулеметних підрозділів при штабі 90-го резервного полку. З листопада 1917 до закінчення війни командир I.-го піхотного батальйону свого полку. 10 квітня 1918 року за проявлену мужність та особисту хоробрість при веденні боїв нагороджений вищою нагородою Пруссії — орденом Pour le Mérite. Після завершення світової війни нетривалий час служив на штабній посаді при штабі 226-ї піхотної дивізії. З 6 січня 1919 року командир резервного батальйону 89-го гренадерського полку, з травня — командир роти в 17-му піхотному полку Рейхсверу. 1 жовтня 1922 отримав призначення на посаду до штабу 4-ї дивізії у Дрездені, де служив п'ять років до 1927 року. Надалі проходив службу на різнорідних посадах, доки 1 жовтня 1931 року не був поставлений на посаду командира II.-го піхотного батальйону 5-го піхотного полку, де перебував до 1 лютого 1934. У 1934—1938 — командир піхотного полку в Любеку, начальник піхотного училища у Ганновері. 1 січня 1937 отримав військове звання генерал-майор. 10 листопада 1938 генерал-лейтенант К.фон Бот отримав під своє керівництво 21-шу піхотну дивізію Вермахту. На чолі з'єднання брав участь у битвах Польської кампанії. 26 жовтня 1939 року призначений командиром I армійського корпусу, яким він керував під час Західної кампанії та війни проти Радянського Союзу до квітня 1943. 1 червня 1940 отримав військове звання генерала від інфантерії. 1 квітня 1943 року отримав посаду командувача військами безпеки тилу в армійській зоні групи армій «Північ» (нім. Befehlshaber des Rückwärtigen Heeresgebietes im Heeresgebiet Nord). Після цього нетривалий час перебував у резерві фюрера, а згодом, з липня 1944 до квітня 1945 командував військами забезпечення безпеки в тиловій зоні груп армій «Південна Україна» та «Південь». 8 квітня 1945 виведений до резерву; 2 травня 1945 захоплений у полон союзними військами, де перебував в ув'язненні до 17 квітня 1947 року. Після звільнення з табору військовополонених повернувся до Німеччини. Помер 22 травня 1955 в Ехлені, передмісті Габіхтсвальда, адміністративного округу Кассель, Гессен. Нагороди
Перша світова війна
Міжвоєнний період
Друга світова війна
Див. також
Література
Посилання
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
