Ернст Удет

Ернст Удет
Ernst Udet
Народження	26 квітня 1896(1896-04-26) Франкфурт-на-Майні
Смерть	17 листопада 1941(1941-11-17) (45 років) Берлін вогнепальна рана
Поховання	Інваліденфрідгоф[1]
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Вермахт
Вид збройних сил	Люфтштрейткрафте  Люфтваффе
Рід військ	військово-повітряні сили
Роки служби	1914–1919 1934—1941
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання	Генерал-полковник
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна
Діти	Dinah Hinzd
Нагороди
Ернст Удет у Вікісховищі

Ернст Удет (нім. Ernst Udet; нар. 26 квітня 1896, Франкфурт-на-Майні — пом. 17 листопада 1941, Берлін) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Люфтваффе (1940). Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Другий найрезультативніший німецький ас Першої світової війни з 62 перемогами після свого командира Манфреда фон Ріхтгофена.

Виріс в Мюнхені. Перед Першою світовою війною служив в армії кур'єром-самокатником 26-ї дивізії. Демобілізувався 20 жовтня 1914 року і почав брати приватні уроки повітряних польотів. Знову вступив до армії 15 червня 1915 року і був зарахований до 9-го запасного льотного дивізіону у Франції як спостерігач-коригувальник. 29 листопада 1915 року призначений льотчиком-винищувачем у 68-й польовий льотний дивізіону у Фландрії. 18.3.1916 збив перший літак. У квітні 1917 року на його рахунку було 5 літаків і він отримав звання «аса». З 5 серпня 1917 року — командир 37-ї винищувальної ескадрильї. 18 лютого 1918 року він збив свій 20-й літак і 24 березня 1918 року став командиром 11-ї ескадрильї 1-ї винищувальної ескадри, на чолі якого стояв легендарний льотчик барон Манфред фон Ріхтгофен. З 22 травня 1918 командир 4-ї ескадрильї ескадри. Після загибелі Ріхтгофена і гауптмана Вільгельма Райнгарта, який замінив його, Удет був першою кандидатурою на посаду командира ескадри, але призначений був Герман Герінг. Удет зблизився з Герінгом, і вони стали друзями. До кінця війни Удет, що мав 62 перемоги, став найрезультативнішим асом серед вцілілих льотчиків. 10 січня 1919 року демобілізований.

Після війни працював автомеханіком у Мюнхені, служив на авіарейсах Мюнхен-Відень. В 1922/34 керував своєю конструкторською фірмою. В 1925 році переїхав до Буенос-Айресу. Як пілота літав по всьому світу; знявся у кількох фільмах у Голлівуді. Після приїзду до Німеччини Герінг умовив Удета вступити в люфтваффе. 10 лютого 1936 року Герінг призначив свого друга інспектором винищувальної та бомбардувальної авіації. 9 червня 1936 року очолив Технічне управління Імперського міністерства авіації. Удет абсолютно не відповідав займаній посаді, не мав досвіду і не вмів підбирати собі співробітників.

4 лютого 1938 року призначений генерал-люфтцойгмайстером, а 1 лютого 1939 року також став начальником бойового постачання та, одночасно, генерал-інспектором винищувальної авіації. Приділяв службі вкрай мало уваги, проводячи свій час переважно в оргіях і пияцтві. Пристрастився до вживання наркотиків. Усі питання вирішувалися начальником штабу Уудета, генерал-майором Августом-Альбертом Плохом, чи головним інженером генералштабсінженером Ролуфом Лухтом. Фактично Удет розвалив виробництво літаків, ставлячи перед авіаційною промисловістю явно незадовільні вимоги щодо тактико-технічних характеристик машин. В жовтні 1940 року, намагаючись відновити свою репутацію, наказав запустити у виробництво «Hе.177» — пікіруючий далекий бомбардувальник. Одночасно було знято з виробництва Не.111. Hе.177 виявився цілком незадовільним, проект провалився, завдавши авіапромисловості величезні збитки. Та ж невдача спіткала і проект Віллі Мессершмітта з Ме.210.

Люфтваффе стали втрачати перевагу перед авіацією супротивника, перш за все англійською. У цьому звинувачували Удета, який був повністю деморалізований та перебував на межі нервового зриву. Крім того, проти нього почав інтригувати Ергард Мільх, який намагався підім'яти під себе все виробництво літаків. Втрати люфтваффе зростали, а Удет впав у глибоку депресію. Зрештою Удет застрелився. З пропагандистських міркувань було повідомлено, що він загинув під час випробування нового літака. На похороні Герінг заявив: «Він повністю розвалив нашу програму розвитку люфтваффе. Якби він був живий, я б сказав йому, що він відповідальний за великі втрати, які ми зазнаємо».

• Посвідчення пілота Аероклубу Мюнхена (9 січня 1909)
• Нагрудний знак Аероклубу Німеччини

• Залізний хрест
  • 2-го класу (24 вересня 1915)
  • 1-го класу (20 березня 1916)
• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Почесний кубок для переможця у повітряному бою
• Хрест Вільгельма (Вюртемберг) з мечами (4 листопада 1916)
• Лицарський хрест королівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (13 листопада 1917)
• Pour le Mérite (9 квітня 1918)
• Ганзейський Хрест
  • Любек (24 серпня 1918)
  • Гамбург (17 вересня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Пам'ятний знак пілота (Пруссія)

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)

• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
• Великий офіцер ордена «За військові заслуги» (Болгарія) з мечами
• Лицарський хрест Залізного хреста (4 липня 1940)

• 
  Ернст Удет під час Першої світової війни.

• Губерт Вайзе
• Отто Десслох
• Курт Штудент
• Ганс-Юрген Штумпф
• Куно-Ганс фон Бот
• Ергард Мільх

• Удет, Эрнст. Жизнь лётчика = Udet E. Ace of the Iron Cross / Пер. Е.М. Ковалёв. — М. : Военная литература, 2003. — 195 с. (рос.)

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Митчем С., Мюллер Дж. Командиры Третьего рейха = Hitler's Commanders. — Смоленск : Русич, 1995. — 480 с. — (Тирания) — 10 000 прим. — ISBN 5-88590-287-9. (рос.)
• Barker, Ralph (2002). The Royal Flying Corps in World War I. Robinson. ISBN 1-84119-470-0.
• Bekker, Cajus (1994). The Luftwaffe War Diaries. Da Capo Press. ISBN 0-306-80604-5.
• Herlin, Hans (1960). UDET - A Man's Life. MacDonald.
• Kelly, Saul (2002). The Lost Oasis: The Desert War and the Hunt for Zerzura. Westview Press. ISBN 0-7195-6162-0.
• Knopp, Guido (2000). Hitlers Krieger. Goldmann Verlag. ISBN 3-442-15045-0.
• Udet, Ernst (1981). Stanley M. Ulanoff (ред.). Ace of the Iron Cross. Arco. ISBN 0-668-05163-9.
• van Ishoven, Armand (1979). The Fall of an Eagle: The Life of Fighter Ace Ernst Udet. Kimber & Co. ISBN 0-7183-0067-X.
• Anon. (2004). Helden der Wehrmacht - Unsterbliche deutsche Soldaten (German) . München, Germany: FZ-Verlag GmbH. ISBN 3-924309-53-1.
• VanWyngarden, Greg, et al. (2006) Early German Aces of World War I. Osprey Publishing. ISBN 1841769975, 9781841769974.
• Ernst Friedrich Eichler: Jagdflüge des Leutnants Ernst Udet, Verlag Gustav Braunbeck, Berlin 1918

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ернст Удет

• Ernst Udet page on theaerodrome.com [Архівовано 15 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Udet's U-12 Flamingo [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.]
• «Ernst Udet: The Rise and Fall of a German World War I Ace»
• Ernst Udet: Photos & Gravesite [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Ernst Udet [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.]
• Udet, Ernst [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Generaloberst Ernst Udet. на geocities.com. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 6 квітня 2012.(англ.)
• Ritterkreuzträger Dr. Ing. h.c. Ernst Udet. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 6 квітня 2012. (нім.)
• Ernst Udet [Архівовано 7 березня 2012 у Wayback Machine.]
• UDET, Ernst (Удет, Эрнст) — немецкий ас Первой мировой [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Удет, Эрнст на сайте Хронос [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Эрнст Удет [Архівовано 21 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Эрнст Удет на сайте Уголок неба [Архівовано 17 травня 2012 у Wayback Machine.]

• 1930's Ernst Udet [Архівовано 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Ernst Udet's amazing landing [Архівовано 17 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Ernst Udet part 1 of 2 [Архівовано 8 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Ernst Udet part 2 of 2

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.