|
Краут-рок
Краут-рок (нім. Krautrock, також називається kosmische Musik, нім. «космічна музика»[7][8][9]) — широкий жанр експериментального року, що розвинувся в Західній Німеччині наприкінці 1960-х — на початку 1970-х.[8] Він виник у середовищі митців, які поєднували елементи психоделічного року, авангардної композиції та електронної музики, серед інших еклектичних джерел.[10] Спільними елементами були гіпнотичні ритми, розширена імпровізація, техніка конкретної музики та ранні синтезатори,[11][10] в той час як музика загалом відходила від ритм-енд-блюзового коріння та структури пісень, притаманних традиційній англо-американській рок-музиці.[12] Видатні гурти жанру: Neu!, Can, Faust, Tangerine Dream, Kraftwerk, Cluster, Ash Ra Tempel, Popol Vuh, Amon Düül II і Harmonia.[4] Термін «краут-рок» був популяризований британськими музичними журналістами як жартівливий опис для різноманітної німецької сцени,[13] і хоча багатьом артистам цей термін не подобався,[14] він більше не вважається суперечливим для німецьких артистів у XXI столітті, хоча англомовні автори й залишаються критичними до нього.[15] Рух частково народився з радикальних студентських протестів 1968 року,[16] коли німецька молодь повстала проти спадщини своєї країни у Другій світовій війні та шукала популярну музику, відмінну від традиційної німецької та американської поп-музики.[8] Цей період сприяв розвитку ембієнт-музики та техно,[6] і вплинув на наступні жанри, такі як постпанк, нью-ейдж та пост-рок.[4][17] ОсобливостіКраут-рок був описаний як широкий жанр, що охоплює різноманітні підходи,[8][18] але зазвичай спирається на психоделію, авангардний колаж, електронні звуки та рок-музику, в той час як зазвичай характеризується «імпровізацією та гіпнотичними, мінімалістичними ритмами».[10] Журнал Los Angeles Magazine охарактеризував жанр як «американську психоделіку, поєднану з крижаною німецькою відстороненістю».[19] Melody Maker описав стиль як «де надмірні амбіції та нестримна дивакуватість ейсид-року кінця 60-х перевіряються та гальванізуються прото-панковим мінімалізмом… музика величезного масштабу, яка дивом уникнула бомбастичності прог-року».[4] AllMusic описав його як такий, що розширюється на території, пов'язаній з артроком і прогресивним роком, але відходить від акценту американських і британських гуртів на джазових і класичних елементах на користь «гулкого, пульсуючого звуку, який більше завдячує авангарду, ніж рок-н-ролу».[11] Деякі спільні музичні риси, які демонструють краут-рок виконавці, включають в себе наступне:
Незважаючи на спільний підхід і ставлення до поколінь серед артистів, видання New Statesman стверджує, що «по правді кажучи, немає двох краут-рок виконавців, які б звучали хоча б віддалено схожими один на одного. Порівняйте мрійливі синтезаторні Tangerine Dream з інопланетними шумовими колажами Faust або психоделічним фанком Can.»[26] Однак, спільною рисою є «моторик»-ритм 4/4, який часто використовувався барабанщиками, що асоціюються з краут-роком,[24] і характеризувався важким, пульсуючим грувом бас-барабана, що створював відчуття руху вперед.[24] Моторик-біт використовували Can у пісні «Mother Sky», Neu! на своєму дебютному альбомі та Kraftwerk у пісні «Autobahn» на однойменному альбомі, пізніше його перейняли й інші краут-рок гурти. Він широко використовувався в багатьох різних стилях музики за межами краут-року.[27] Згідно XLR8R, термін «краут-рок» часто використовується критиками для позначення «заворожуючих мотоциклетних ритмів, започаткованих Can і Neu!», але вони стверджують, що «вони представляють лише крихітну частину музики, яка з'явилася в Німеччині під час Золотого віку краут-року».[13] Походження та вплив.jpg) Краутрок виник у Західній Німеччині протягом 1960-х — початку 1970-х.[18] Музика була частково натхненна широкими культурними подіями, такими як революційний німецький студентський рух 1968 року,[8][28] коли багато молодих людей мали як політичні, так і естетичні занепокоєння.[29] Молодь повставала як проти домінуючого американського впливу, так і проти консервативних німецьких розваг, таких як шлагерна музика,[29] прагнучи звільнитися від нацистської спадщини Німеччини часів Другої світової війни та створити нову популярну культуру.[13] Дітер Моебіус, учасник гуртів Cluster та Harmonia, зазначив, що «ми багато часу проводили на вулицях замість того, щоб вчитися. Будучи молодими, ми не дуже пишалися тим, що ми німці […] ми всі втомилися слухати погану німецьку музику та імітації американської музики. Щось мало статися».[29] У русі митці поєднували елементи різних жанрів, таких як психоделічний рок, авангардні форми електронної музики, фанк-ритм, джазові імпровізації та «етнічні» музичні стилі,[4] зазвичай відображаючи «справжнє почуття трепету та здивування».[18] Ми намагалися відкинути все, що ми чули в рок-н-ролі, триакордовий патерн, лірику. У нас було бажання сказати щось зовсім інше.
Основний вплив на цих німецьких артистів мали авангардні композитори Карлгайнц Штокгаузен і Террі Райлі, а також такі гурти, як The Mothers of Invention, Velvet Underground, Beatles,[30] і Pink Floyd.[8] Значний вплив мала творчість американських мінімалістів, таких як Райлі, Тоні Конрад і Ла Монте Янг, а також альбоми джазового музиканта Майлза Девіса кінця 60-х років,[31] зокрема його робота в стилі джаз-ф'южн In a Silent Way (1969).[29] Вплив Джимі Гендрікса і Джеймса Брауна на музикантів краут-року також був помітним.[22] Деякі артисти черпали ідеї з класичної музики XX століття та конкретної музики,[29] зокрема композитора Штокгаузена (з яким, наприклад, раніше навчалися Ірмін Шмідт та Хольгер Чукай з Can), а також з нових експериментальних напрямків, що з'явилися в джазі протягом 1960-х та 1970-х років (головним чином, фрі-джазові твори Орнетта Коулмана або Альберта Айлера).[17] Відійшовши від шаблонів пісенної структури та мелодики більшої частини рок-музики в Америці та Великій Британії, дехто з представників цього напрямку був схильний до механічного і електронного звучання.[17] ЕтимологіяПриблизно до 1973 року визначення Deutsch-Rock («німецький рок») використовувалося для позначення нових гуртів із Західної Німеччини.[32] Іншими назвами, якими кидалася британська та американська музична преса, були «тевтонський рок», «Überrock»[33] та «геттердаммерський рок».[34] Музична преса Західної Німеччини спочатку використовувала термін «краут-рок» як зневажливий, але він втратив свою стигматизацію після того, як ця музика здобула успіх у Великій Британії.[34] Цей термін походить від етнічного прізвиська «краут». «Краут» у німецькій мові може означати трави, бур'яни та наркотики.[34] Термін був вперше використаний лейблом Virgin Records у 1972 році.[35] Різні джерела стверджують, що «краут-рок» спочатку був жартівливим терміном, вигаданим на початку 1970-х років британським диск-жокеєм Джоном Пілом,[36] або британською музичною газетою Melody Maker, в якій експериментальні німецькі гурти знайшли ранню і захоплену аудиторію.[37] Однак перше використання терміну було знайдено в рекламі на всю сторінку від Popo Music Management та Bacillus Records, що просувала німецький рок у Великій Британії у квітні 1971.[38] Музика, що з'явилася в Німеччині, вперше була широко висвітлена у трьох паралельних випусках британської музичної газети New Musical Express у грудні 1972 журналістом Ієном Макдональдом.[39] Ці музиканти, як правило, відкидали назву «краут-рок».[40][34] Так само було і з «космічною музикою» («kosmische Musik»).[34] Музикознавець Джуліан Коуп у своїй книзі Krautrocksampler стверджує, що «краут-рок — це суб'єктивне британське явище», засноване на тому, як музику сприймали у Великій Британії, а не на реальній західнонімецькій музичній сцені, з якої він походив.[41] До прикладу, хоча одна з головних груп, яку спочатку називали краут-роком, Faust, записала знаковий 12-хвилинний трек, який вони назвали «Krautrock», пізніше вони дистанціювалися від цього терміну, заявивши: «Коли англійці почали говорити про краут-рок, ми думали, що вони просто знущаються з нас… і коли ви чуєте так званий 'ренесанс краут-року', це змушує мене думати, що все, що ми робили, було марним».[12] Kosmische MusikKosmische Musik («космічна музика») — термін, який увійшов у вжиток раніше за «краут-рок» і якому надавали перевагу деякі німецькі виконавці, яким не подобалося англійське визначення;[14] сьогодні він часто використовується як синонім краут-року.[42] Більш конкретно, він може описувати німецьку електронну музику 1970-х років, яка використовувала синтезатори та включала теми, пов'язані з космосом або потойбіччям;[42][43] він також використовується як німецький аналог англійського терміну «спейс-рок».[44] Стиль часто був інструментальним і характеризувався «космічними», ембієнтними звуковими ландшафтами.[43] Артисти використовували синтезатори, такі як EMS VCS 3 і Moog Modular, а також ефекти обробки звуку та підходи на основі магнітофонних записів.[42] Вони здебільшого відкидали умовності рок-музики, а натомість спиралися на «серйозні» електронні композиції.[43] Термін «kosmische Musik» був запропонований Едгаром Фрезе і пізніше використаний продюсером Рольфом-Ульріхом Кайзером як маркетингова назва для таких артистів, як Ash Ra Tempel, Tangerine Dream і Клауса Шульце.[34] Наступного року лейбл Рольфа-Ульріха Кайзера Ohr Records використав цей термін, випустивши компіляцію Kosmische Musik (1972), до якої увійшли треки Tangerine Dream, Клауса Шульце, Ash Ra Tempel і Popol Vuh.[42] Згодом Кайзер почав називати цей стиль «космічним роком», щоб підкреслити, що музика належить до рок-ідіоми.[44] Німецький продюсер Конні Планк був центральною фігурою космічного звучання, наголошуючи на текстурі, звукових ефектах і техніці монтажу на основі магнітофонної стрічки.[14] Планк відповідав за такі kosmische-записи як Autobahn гурту Kraftwerk, Neu! '75 гурту Neu! і Zuckerzeit гурту Cluster.[14] Деякі з цих артистів пізніше дистанціювалися від цього терміну.[42] Іншими назвами стилю та піджанрів були «Берлінська школа» та «Дюссельдорфська школа», обидві з яких визнані та активно розвиваються такими артистами, як Node, Мартін Штурцер, Propaganda, Kraftwerk, Tannheuser та Фріц Майр, починаючи з 1980-х років і до сьогоднішнього дня. Пізніше цей стиль привів до розвитку музики нью-ейдж, з якою він мав багато спільних рис.[43] Він також мав тривалий вплив на подальшу електронну музику та авангардний рок.[44] Спадок і впливКраут-рок виявився дуже впливовим на низку інших музичних стилів і напрямків. Серед перших сучасних ентузіастів за межами Німеччини були Hawkwind і, зокрема, Дейв Брок, який нібито написав ноти для британського видання першого альбому Neu!.[45] Реліз гурту Faust The Faust Tapes згадується деякими музикантами, які виросли на початку 1970-х років, такими як Джуліан Коуп, який завжди називав краут-рок своїм впливом і написав книгу Krautrocksampler на цю тему. Цей жанр також мав сильний вплив на альбом Девіда Бові Station to Station (1976), а експерименти, на які він надихнув, призвели до його «Берлінської трилогії».[46][47] Перший альбом Ash Ra Tempel, випущений у 1971 році, вплинув на подальший розвиток краут-рокової музики.[48] Kosmischer Läufer — шотландсько-німецький музичний проєкт, перша частина якого вийшла у 2013 році, презентує себе як музичну збірку, яку нібито використовували східнонімецькі спортсмени під час своїх тренувань. Музика несе в собі надмірне натхнення та прийоми жанру краут-рок. Сучасні гурти, такі як Osees і King Gizzard & the Lizard Wizard, описують як краут-рок, або відзначають вплив цього жанру на їхні стилі.[49] Див. такожПриміткиЦитування
Бібліографія
|
||||||||||||||||||||
