Збройні угруповання проросійських сил на Донбасі, відомі також як Збройні сили Новоросії, або Армія Новоросії — сукупність різноманітних незаконних збройних формувань, що стали бойовим крилом проросійського руху у війні на сході України в 2014 році.
Ядро збройних угруповань становили офіцери російських спецслужб, російські ветерани локальних війн, а особовий склад був з числа місцевих колаборантів, російських найманців і добровольців, а також незначної кількості іноземців з інших держав. Після періоду активних боїв літа 2014 року і втручання регулярної армії РФ, за осінь 2014—зиму 2015 розрізнені угруповання були переформовані у регулярну військову структуру зусиллями російських кураторів.
Проросійські збройні формування, що діяли на території українського Донбасу, російські пропагандистські ресурси почали називати армією Новоросії з червня 2014 року.[2][3][4]
30 червня 2014 року головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі Філіп Брідлав визнав, що Росія не лише фінансово і матеріально підтримує сепаратистів, але й використовує проти України вбивць-найманців у той час, коли регулярні російські збройні сили полегшують рух бойовиків, обладнання та фінансів через кордон України:[5][6]
Російські іррегулярні сили дуже активні у східній Україні. Підтримувані Росією сили активні в східній Україні. І російське фінансування дуже активне на сході України
— Філіп Брідлав, головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі, 30 червня 2014
4 липня 2014 року Голова СБУ Валентин Наливайченко заявив:
4 липня 2014 року СБУ встановила причетність співробітника ГРУ Генштабу ЗС РФ, росіянина Травкіна Валерія Юрійовича, до постачання зброї з Росії для бандформувань та найманців на сході України. Разом зі своїм поплічником на прізвисько «Грек» він організовував постачання з Ростовської області Росії важкого озброєння для терористів і диверсантів РФ, мав досвід бойових дій у Чечні, тому готував бойовиків для поповнення терористичних організацій у Луганській області. Він також був одним з організаторів координаційного засідання ватажків «ДНР» та «ЛНР», яке проходило 24 червня у Ростові-на-Дону за участі керівництва спецслужб та урядовців РФ.[8]
16 липня 2014 року кореспондент The New York Times Сабріна Тавернайз після візиту до України повідомила, що за словами одного з ополченців кістяк ополчення в Луганську утворюють 50 найманців з Росії, яким платять за військові дії проти українського уряду.[9][10][11]
Колишній лідер бойовиків Слов'янська Ігор Стрєлков у своїх інтерв'ю визнав одержання допомоги сепаратистам від Росії та участь російських військових на Донбасі, називаючи їх «відпускниками».[13][14][15] Пізніше він закликав Росію визнати, що вона воює в Україні.[16] Інший ватажок бойовиків — Захарченко — визнав, що на його стороні воюють тисячі росіян.[17] Повідомлення про надсилання російських найманців та військовослужбовців в Україну з'явились у російських ЗМІ.[18][19]
Юридичний статус
16 вересня 2014 року ватажками ДНР було проголошено об'єднання проросійських воєнізованих структур, що діяли на території Донецької та Луганської областей України — Народного ополчення Донбасу та Армії південного сходу, — у «Об'єднані Збройні сили Новоросії».[20][21] Проте вже починаючи з кінця вересня 2014 року, у зв'язку з імплементацією Україною Мінських угод і прийняття Верховною Радою закону про загони народної міліції для охорони громадського порядку,[22] верхівка проросійських формувань ДНР і ЛНР перейменовує свої збройні структури у «Народну міліцію».[23]Арсен Аваков у відповідь зробив заяву, що міліцейське утворення визнаватиметься українською владою лише за умов створення і діяльності у відповідності до законів України.[22] Про намір російської влади легалізувати формування бойовиків як народну міліцію повідомляли як українські експерти,[24][25][26] так і функціонери невизнаних державних утворень.[27][28][29]
Реорганізація
У листопаді 2014 року Дмитро Тимчук повідомив, що силові відомства РФ організаційно і матеріально-технічно забезпечують процес централізації розрізнених формувань бойовиків.[30]
За словами Ярослава Тинченка, під кінець 2014 року загострилась боротьба між ватажками збройних формувань у процесі побудови кадрового кістяка офіцерського складу в структурі збройних сил Новоросії. Так, в результаті цієї боротьби російськими спецслужбами з ПВК «Вагнер» 1 січня 2015 року був ліквідований ватажок угруповання ГШР «Бетмен»Олександр Бєднов.[31]
Склад та чисельність
Станом на липень 2014 року, один з ватажків проросійських сил, Павло Губарєв, повідомив що армія ЛНР та ДНР налічує 20 тис. чоловік.[32]
Командувач загону самооборони Слов'янська та міністр оборони ДНРІгор Стрєлков у своєму першому інтерв'ю заявив, що його загін формувався і прийшов у Слов'янськ із території, контрольованої Росією.[34]
16 червня було оприлюднено зізнання Миколи Крилова, колишнього курсанта Краснодарського вищого військового авіаційного училища, який воював на боці «ДНР» за 1 тисячу доларів США на день.[35]
Тактика
У травні 2014 року російський журналіст Павло Фельгенгауер, аналізуючи бої у Слов'янську і Краматорську, сказав, що проросійські формування діють тихо, нишком, завдаючи удару після якого одразу починають відхід. За його висновком, вони не можуть вести позиційні дії, бо розуміють, що їх так просто переб'ють.[36]
Структура
Батальйон «Восток» — одне з найбільших боєздатних угруповань бойовиків. До його складу входять вихідці з Кавказу, переважно з Чечні та Осетії, інших регіонів Російської Федерації, багато вихідців з Криму, колишніх співробітників сецпідрозділів Беркут та Альфа. На озброєнні бойовиків загону найновіші зразки стрілецької, протиповітряної, протитанкової зброї. Один з лідерів — колишній керівник донецького відділення спецпідрозділу АльфаОлександр Ходаковський.[37] Угруповання діє переважно на території Донецької області.
Так званим Міністром оборони самопроголошеної ДНР з 16 травня по 14 серпня 2014 року був Ігор Гіркін (більше відомий як Ігор Стрєлков). Він є полковником ГРУ Генерального штабу Збройних сил РФ, що підтверджував особисто.[51] В одному з інтерв'ю він заявив, що саме його загін розпочав збройне протистояння на Донбасі, хоча доти і українська армія, і місцеві бойовики уникали активних дій.[52]
Так званим Прем'єр-міністром самопроголошеної ДНР з 16 травня по 7 серпня 2014 року був Олександр Бородай, генерал-майор ФСБ, спеціаліст з провокування міжетнічних конфліктів[53]
Так званим Першим заступником прем'єр-міністра по силовим питанням самопроголошеної ДНР з 10 липня 2014 року є Володимир Антюфеєв — раніше Міністр державної безпеки Придністровської Молдавської Республіки (1992—2012), генерал-лейтенант, професор Академії військових наук Росії.[54]
↑Кореспондент АПН (25 липня 2002). На Лубянку приходит новое руководство [Лубянка очікує на нове керівництво]. www.apn.ru (російською) . Агентство Политических Новостей. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 6 січня 2015.
Tsybulenko E., Francis J.A.,Почему их нельзя называть «сепаратистами»? [Архівовано 15 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.) (Separatists or RussianTroops and Local Collaborators? Russian Aggression in Ukraine: The Problem of Definitions. pp. 123—144) // The Use of Force against Ukraine and International Law. T.M.C. Asser Press/Springer, The Hague (2018) — 14 січня 2019
