|
Збройні сили Лівану
Збройні сили Лівану (араб. القوات المسلحة اللبنانية, трансліт. Al-Quwwāt al-Musallaḥa al-Lubnāniyya), також відомі як Ліванська армія[1] (араб. الجيش اللبناني, трансліт. Al-Jaish al-Lubnani)) — сукупність військ Республіки Ліван, призначена для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Складаються з трьох родів військ: Історія Армія Лівану була утворена з раніше існуючих підрозділів «спеціальних військ Леванту» (створених у період французького мандата як місцеві військові формування), а також військових частин, запасів озброєння та техніки, що залишилися після евакуації французьких військ з Лівану 1946 року. Офіційною датою створення збройних сил вважабть 1 серпня 1945 року. З травня 1948 року ліванська армія прийняла посильну (до 2000 військовослужбовців[2]) участь в Арабо-ізраїльській війні; за її результатами 23 березня 1949 року було підписано перемир'я з Ізраїлем[3]. Станом на 1952 рік, загальна чисельність збройних сил Лівану становила 8 тис. осіб (з яких, 2-3 тис. служили в жандармерії та поліцейських формуваннях)[4]. У 1950-ті — 1960-ті військові витрати були порівняно невеликі, на рівні 4 % ВНП[5]. Станом на початок 1975 року, перед початком громадянської війни загальна чисельність збройних сил Лівану становила 15 тис. осіб.
Після початку громадянської війни, з 1976 року почалися контакти ізраїльтян з політичними лідерами ліванських правих та християнських сил, а також командуванням ряду підрозділів ліванської армії, які перебували під їх контролем на півдні і на півночі Лівану[7]. Протягом 1976 Ізраїль поставив правохристиянським формуванням 110 танків, бронетранспортерів та бронемашин, 5 тис. кулеметів і 12 тис. одиниць стрілецької зброї[8]. Надалі, за даними бейрутської газети «Аш-Шарк», лише в період з початку 1977 до середини 1981 Ізраїль поставив ліванським правим 165 танків та бронемашин, 40 гармат і 5 гелікоптерів[9]. Станом на 1 липня 1979 року, загальна чисельність урядової армії Лівану становила 8,8 тис. осіб, у тому числі 8 тис. у складі сухопутних військ, 500 у складі ВПС і 300 осіб у складі ВМС[10]. 1982 року 80 американських військових радників приступили до навчання підрозділів ліванської армії з метою підвищення їх боєздатності. Також, уряд Лівану приступив до закупівель великих партій озброєння в США та Франції: 1983 року на суму 1,2 млрд доларів, 1984 року — на 1 млрд доларів, 1986 року — на 400 млн доларів[11].
1988 року ліванська армія складалася з 10 бригад, її загальна чисельність становила близько 40 тис. військовослужбовців (з яких 25 тис. були зосереджені в районах проживання християнського населення і 15 тис. — на решті території країни). Однак ступінь технічної оснащеності та боєздатність підрозділів була неоднаковою — за повідомленнями газети «Діяр», у п'яти бригадах, де більшість особового складу становили християни, було зосереджено 75 % важкого озброєння, а в інших п'яти бригадах, де більшість військовослужбовців були мусульманами — не більше 25 % важкого озброєння[13]. 1995 року за програмою військової допомоги збройні сили Лівану отримали з США 99 бронетранспортерів M-113, 34 артилерійських тягачі, 13 армійських джипів і 114 автомашин типу «пікап»[14]. З відходом у квітні 2005 року сирійських військ, одним з пріоритетів уряду Лівану стало здійснення реформи та модернізації збройних сил і спецслужб. Уряд Лівану звернувся до урядів США, Великої Британії, Франції, Йорданії та Єгипту з проханням розробити програму реформування армії Лівану в найближчому майбутньому. 2007 року на озброєння армії Лівану надійшли перші автомашини HMMWV — за програмою військової допомоги із США в лютому 2007 року була отримана перша партія з 60 машин, і в листопаді 2007 року — ще 130 машин[15]. 2008 року за програмою військової допомоги США передали Лівану партію автоматичних гвинтівок M-16, карабінів M4, боєприпаси до стрілецької зброї, бронежилети, позашляховики та вантажні автомашини. 2009 року США передали для ВПС Лівану партію з 12 розвідувальних безпілотних літальних апаратів RQ-11B «Raven». Таким чином, Ліван став першою арабською державою, що отримали безпілотні літальні апарати американського виробництва з дозволу уряду США[16]. Участь в арабо-ізраїльському та місцевих конфліктахВлітку 2006 року ізраїльська армія зробила масштабну наступальну операцію в південній частині Лівану. Конфлікт був спровокований 12 липня ракетно-мінометним обстрілом укріпленого пункту «Нуріт» та прикордонного населеного пункту Шломі на півночі Ізраїлю (при обстрілі було поранено 11 осіб[17]) з одночасним нападом на прикордонний патруль (вбивство трьох та захоплення двох ізраїльських військовослужбовців) Армії оборони Ізраїлю на ізраїльсько-ліванському кордоні бойовиками радикального шиїтського угруповання «Хезболли». Основним супротивником ЦАХАЛ була «Хезболла» (на стороні якої в бойових діях брали участь бойовики інших ліванських та палестинських збройних формувань), фактично, повністю контролювала південні райони Лівана, а збройні сили Лівану не брали участі в бойових діях на півдні країни. Проте, ізраїльські ВПС кілька разів завдавали ударів по місцях дислокації урядових сил і підрозділах ліванської армії. За офіційними даними уряду Лівану, в період з 12 липня до 14 серпня 2006 року втрати ліванської армії і сил безпеки склали 43 військовослужбовців, жандармів та поліцейських убитими і 350 пораненими[18]. Сучасний станОсновними завданнями ліванських збройних сил є підтримання безпеки та стабільності країни, охорона кордонів держави, гуманітарні та рятувальні операції, пожежогасіння та боротьба з контрабандою наркотиків. Всі три роди військ знаходяться під керівництвом та координацією Командування збройних сил Лівану, розташованого в Ярзе, на схід від столиці країни — Бейрута. У загальній складності в країні шість військових училищ та шкіл. Деякі кадети проходять підготовку за кордоном. Зброя та спорядження ліванських збройних сил приблизно на 85 % виробництва США, решта з Великої Британії, Франції та радянського виробництва. Станом на початок 2011 року, загальна чисельність збройних сил Лівану становила 59,1 тис. осіб (ще 20 тис. служать у військах внутрішньої безпеки та інших воєнізованих формуваннях). КомплектуванняРаніше в Лівані була обов'язкова строкова служба для чоловіків за призовом, строком 1 рік. 5 травня 2005 року була прийнята нова система призову, що скоротила термін служби до 6 місяців. Через два роки обіцяно повну відмову від призову. Структура збройних силСухопутні військаСухопутні війська Лівану включають у себе:
Станом на початок 2011 року на озброєнні ліванської армії перебувало 326 танків, 1240 бронетранспортерів, 54 бойових розвідувальних машин, 492 гармати польової та протитанкової артилерії, 22 РСЗВ, 334 міномета і 37 пускових установок ПТКР[19]. На озброєнні сухопутних військ перебуває[20][21][22]:
Військово-морські силиВійськово-морські сили Лівану займаються захистом територіальних вод і портів Лівану та боротьбою з контрабандою. На початок 2010 року чисельність ВМС становила 1,1 тис. осіб, на озброєнні перебували два десантних кораблі і 10 патрульних катерів[23] На початок 2011 року чисельність ВМС становила 1,1 тис. осіб, на озброєнні перебували два десантних кораблі і 11 патрульних катерів[19]. На озброєнні[уточнити]:
Повітряні силиСтаном на початок 2011 року, чисельність ПС становить 1 тис. військовослужбовців. На озброєнні знаходяться шість винищувачів-бомбардувальників «Хантер» Mk.9, один Cessna AC-208 «Combat Caravan», один вертоліт AW-139, 24 UH-1H, п'ять Bell 212, вісім SA.342 «Gazelle», п'ять SA.316 «Aluette-III», п'ять SA.330, чотири Robinson R44 «Raven II», три S-61 і один SA.318[19]. Військові звання та відзнакиГенерали
Вищі офіцери
Офіцери
Молодші офіцери
Солдатський склад
Камуфляж
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
