Залізниця Санкт-Петербург — Варшава

Залізниця Санкт-Петербург — Варшава
Дата створення / заснування	1862
Країна	Російська імперія
Власник	Російська імперія і Q72848238?
Розташування штаб-квартири	Санкт-Петербург
Дата офіційного відкриття	15 грудня 1862
Ширина колії	європейська колія і російська колія
Довжина або відстань	1333 км
Описано за адресою	polskipetersburg.pl/hasla/kolej-petersbursko-warszawska​(пол.)
Залізниця Санкт-Петербург — Варшава у Вікісховищі

Санкт-Петербург—Варшавська залізниця  — залізниця, побудована в Російській імперії у 1852-1862 рр. відповідно до імператорського указу від 15 лютого 1851 року.

Протяжність — 1046 верст, з гілкою до кордону з Пруссією — 1225 верст (1280 км).

Проведена через Гатчину — Лугу — Псков — Остров — Питалово — Резекне — Дінабург — Вільно — Ландварово — Гродно — Білосток.

Гілки: Ландварово — Ковно — Вержболово — (179 верст); Питалово — Сіта (63 версти).

Сучасні ділянки дороги належать до Жовтневої, Латвійської, Білоруської, Литовських та Польських залізниць.

У постійну експлуатацію введена 15 грудня 1862 року^[1].

• 23 листопада 1851 року підписаний указ імператора Миколи I про будівництво залізниці Санкт-Петербург — Варшава. На казенні гроші дорогу довели лише до Гатчини — Кримська війна виснажила державні кошти.
• Будівництво розпочали 1852 року під керівництвом інженера генерал-майора Е. І. Герстфельда.

Технічні параметри мало відрізнялися від Петербурго-Московської залізниці. Земляне полотно та штучні споруди зводилися під два шляхи, проте верхня будова — під один шлях. Граничний ухил приймався у 6 тисячних, мінімальний радіус кривих — 1065 м. Проєктний обсяг земляних робіт досягав 96 млн кубометрів або 76 тисяч кубометрів на 1 км шляху. Вся лінія була розбита на 8 відділень. Деякі ділянки будувалися одночасно.

• 1 (13) листопада 1853 року відкрився рух потягів на ділянці Санкт-Петербург — Гатчина (41 верста / 45 км)^[2].
• 10 жовтня 1856 року Рада Міністрів ухвалила рішення про залучення іноземного капіталу.
• 26 січня 1857 року було засноване Головне товариство російських залізниць (основний капітал — французький). Новоутвореному Товариству були передані залізниця та будівельні роботи.

Залізниця вводилася в експлуатацію ділянками:

• 5 (17) грудня 1857 року відкритий пасажирський рух на ділянці Гатчина — Луга.
• 10 (22) лютого 1859 року – пасажирський рух на ділянці Луга — Псков (128 верст)^[3].
• 26 січня 1860 року – пасажирський рух на ділянці Псков — Остров (56 верст).
• 8 листопада 1860 року – пасажирський рух на ділянці Остров — Дінабург (191 верста)^[4].
• 11 квітня 1861 року – пасажирський рух на ділянці Ковно — Прусський кордон.
• 15 березня 1862 року – пасажирський рух на ділянці Дінабург — Ландварово (178 верст).
• 15 (27) грудня 1862 року з введенням в експлуатацію ділянки Ландварово — Варшава-Віленська відбулося офіційне відкриття наскрізного руху по всій лінії. Довжина залізниці склала 1046 верст, відгалуження до кордону з Пруссією — 179 верст.

Будівничим Петербурго-Варшавської залізниці був генерал-лейтенант Бобринський В. О.

• З 1 січня 1894 року залізниця була викуплена Державною казною.
• У 1895 році відкрили для руху стратегічну гілку Орани — Оліта.
• У 1906 році залізниця стала двоколійною.
• 1 січня 1907 року Петербурго-Варшавська залізниця, поряд з Балтійською та Псково-Ризькою, увійшла до складу Північно-Західних залізниць. Залізниця складалася з «головного ходу» Санкт-Петербург — Варшава, гілки до кордону зі Східною Прусією, і трьох другорядних малодіяльних гілок протяжністю 1426 верст (з них 1208 верст — магістральних; 218 верст — другорядних).

Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад, перевіривши його якість, і погодивши вміст зі стилістичними правилами Вікіпедії. Оригінал не зазначено. Будь ласка, укажіть його.

• 
  Гатчина
• 
  Луга
• 
  Псков, 2018
• 
  Питалово
• 
  Рєжиця

Роздільна станція	Верста	Рік вводу	Клас	Примітки
Санкт-Петербург	1	1853	в/к	Варшавський вокзал. Паровозне депо (Локомотивне депо Ленінград-Варшавський, Санкт-Петербург-Варшавський (ТЧ-14 жовтня). Вагонне депо (ВЧД-10). Товарна станція. Музей Жовтневої залізниці. Сполучні гілки: з петербурзькою станцією Миколаївській залізниці; з петербурзькою станцією Петергоф (пізніше — Балтійської залізниці) (Балтійський вокзал), Квітковим та Корпусним постами (розібрана). Правління дороги.
Олександрівська	21	1853	III	У 1895 р. від станції прокладена окрема гілка[5], котра підходила до Імператорського павільйону на околиці Олександрівського парку Царського Села.
Гатчина	42	1853	II	Гатчина. Вузлова станція з 1870 р.: з'єднання з Балтійською залізницею
Суйда	51		н/д	На 57-й версті перегону Суйда — Сіверська розташовувалася пл. Карташевського.
Сіверська	63		н/д	Буфет. На 71-й версті перегону Сіверська — Дівенська розташовувалася пл. Строганова.
Дівенська	80		н/д	Буфет.
Мшинська	99		н/д
Преображенська	116		н/д	З 1919 р. — Толмачево
Луга	129	1857	II	Вузлова станція з 1916 р.: лінія Луга I — Луга II — Батецька — Новгород.[6] Паровозне депо. Буфет. На 142-й версті перегону Луга — Сєрєбрянка розташовувалася пл. Фан-дер-Фліт.
Сєрєбрянка	150	1859	н/д
Плюсса	171	1859	н/д
Біла, Струги Біла	193	1859	н/д	c 1905 р. — Струги Білі, нині — Струги Червоні. Буфет. На 202-й версті перегону Біла — Новосілля розташовувалася пл. Козловського, пл. Броневського (Володимирський Табір), пл. Гінце.
Новосєльє	213	1859	н/д
Торошино	238	1859	н/д
Псков	257	1859	I	Вузлова станція з 1889 р .: Псково-Ризька залізниця, Бологоє-Псковська залізниця, Псков — Берізки — Ідріци — Полоцьк, Псков — Гдов — Нарва. Паровозне депо (локомотивне депо Псков (ТЧ-17 жовтня). Вагонне депо Псков (ВЧД-12). Псковське відділення Жовтневої залізниці (скасоване з 1 липня 1996 р.). Залізничний музей (вул. Вокзальна, вул. Будівельна, 38).[7] На 262-й версті перегону Псков — Черська розташовувалась пл. Вікінгейзера (пл. Череха).
Черська	281	1860	н/д
Остров	306	1860	н/д	Буфет.
Федосіно	316		н/д	з 1904 р. — Брянчаниново
Жогово	331	1860	н/д	з 1921 р. — Рітупе
Питалово	345	1860	III	Яунлатгале, Абрене. Вузлова станція з 1902 р.: «Питаловська гілка» СПб-Варшавської залізниці: лінія Питалово — Жигури — Сита. Не діє з середини 1990-х рр.
Пондери	359	1860	н/д	нині — Пундури
Корсовка	376	1860	н/д	нині — Карсава. Буфет.
Івановка	392	1860	н/д	нині — Межвіди
Резекне	417	1860	н/д	нині — Резекне. Вузлова станція з 1901 р.: Московсько-Виндаво-Рибинська залізниця. Буфет.
Антонополь	435	1860	н/д	з 1926 р. — Малта
Рушони	460	1860	н/д	нині — Аглона
Вишки	473	1860	н/д	Дубно, нині — Вишки
Дінабург, Двінськ	497	1860	I	з 1893 р. — Двінськ, з 1920 р. — Даугавпілс. Вузлова станція з 1861 р.: Риго-Дінабургська залізниця,[8] Дінабурго-Вітебська залізниця, які пізніше ввійшли в Риго-Орловську залізницю. Локомотивне депо Даугавпілс. Локомотиворемонтний завод. Двінськ-Товарна станція. Музей Даугавпілського відділення Прибалтійської залізниці (не існує). Буфет.
Калкуни	502	1862	III	нині — Грива. Вузлова станція з 1873 р.: з'єднання з Лібавською залізницею (з 1876 р. — Лібаво-Роменською залізницею) Буфет.
Турмонт	520	1862	н/д	нині — Турмантас
Дукшти	540	1862	н/д	нині — Дукштас. Буфет.
Ігналіно	563	1862	н/д	нині — Ігналіна
Свенцяни	585	1862	III	нині — Швенченеляй. З 1895 р. — вузлова: з'єднуюча гілка Паневеж — Свенцяни — Березвеч. Буфет.
Подбродзе	610	1862	н/д	нині — Пабраде. Вузлова з 1916 р. : гілка Пабраде — Лінтупи, пізніше подовжена до Крулевщізни. У 2003 р. від станції Пабраде до ст. Лінтупи розібрана.
Бездани	634	1862	н/д	нині — Бездоніс
Вілєйка	649	1862	II	Вілейська, Вілейськ, Ново-Вілейськ, нині — Науйойі-Вільня. З 1873 р. — вузлова: з'єднання з Ландварово-Роменською залізницею. Буфет.
Вільно	658	1862	I	Вільно; з 1939 р. — Вільнюс. Вузлова станція з 1884 р.: Поліські залізниці: лінія на Ліду — Барановичі. Вільна-Товарна. Буфет.
Ландварово	675	1862	н/д	нині — Лентваріс. Вузлова станція з 1862 р.: лінія на Ковно — Вержболово — кордон з Пруссією (протяжністю 178 верст). Буфет.
Рудзфішкі	693	1862	н/д	нині — Рудішкес
Олькенікі	712	1862	н/д	нині — Валькінінкай
Орани	732	1862	III	нині — Варена. Вузлова станція з 1895 р.: стратегічна гілка Орани — Оліта. Буфет.
Марцинканци	752	1862	III	нині — Марцинконіс
Поріччя	775	1862	н/д	Вузлова станція з 1934 р.: гілка Поріччя — Друскінінкай. Нині — ділянка Поріччя — з. п. Учитель, на литовській території разібрана. Деякий час називалась станцією Друзгеники. Буфет.
Гродно	804	1862	н/д	Вузлова станція з 1907 р.: Поліські залізниці: лінія Гродно — Мости.[9] Буфет.
Кузніца	829	1862	н/д
Соколка	844	1862	н/д	нині — Сокулка. Буфет.
Чорна-Вєсь	862		н/д	нині — Чарна-Білостоцька
Бєлосток	882	1862	II	Вузлова станція з 1872 р.: Бресто-Граєвська залізниця (з 1880 р. — Південно-Західні залізниці, Білосток — Граєво — кордон з Пруссією); Поліські залізниці (Білосток — Барановичі)[10] Буфет.
Лапи	904	1862	н/д	З 1893 р. — вузлова: з'єднаня з Привіслінськими залізницями. Буфет.
Щепетово	929	1860	н/д	нині — Шепетово
Чижов	944	1860	н/д	нині — Чижев
Малкін	967	1862	н/д	Вузлова станція з 1887 р.: Седлець-Малкінська залізниця (Привісленська залізниця): лінія Малкін — Седлець. Буфет.
Зеленець	980		н/д	нині — Зельонка
Лохов	994	1860	н/д	Буфет.
Тлущ	1013	1860	н/д	Вузлова станція
Воломін	1028		н/д
Варшава	1046	1862	в/к	Станція розташована на Празі на правому берегу Вісли. Петербурзький (Петроградський) вокзал. При відступу росіян у серпні 1915 року був підрваний та вигорівший при наступній пожежі.[11] Товарна станція. Вузлова станція: з'єднуючі гілки з Варшаво-Віденською, Варшавсько-Тереспольською та Привісленськими залізницями. Нині — ст. Варшава-Віленська. Віленський вокзал. Варшавский залізничний вузол. Зміна колії.

Роздільна станція	Верста	Рік вводу	Клас	Примітки
Ландварово	0/673	1861	II	С 1862 г. — узловая
Єв'є	1861	IV	Вевіс. Деякий час наприкінці XIX ст. Анастасьєвска.
Жосли	1861	IV	Жасляй
Кошедари	46 / 719	1871	IV	Етканы. Кайшядорис. З 1871 р. — вузлова: примикання Лібавської залізниці (з 1876 р. — Лібаво-Роменська залізниця)
Провенішкі	1861	IV	нині — Правенішкес
Ковно	80 / 755	1861	I	Гілка на станцію Ковно-Фортецю.
Мавруци	1861	IV	нині — Мауручяй
Казлу-Руда	115	1861	IV	нині — Казлу-Руда. Вузлова з 1922 р.: лінія Казлу-Руда — Шяштокай.
Пільвішкі	1861	IV	нині — Пильвишкяй
Вільковишки	1861	IV	Вилкавишкис
Вержболово	161 / 835	1861	в/к	нині — Кібартай. Прикордонна станція Російської імперії (кордон по р. Лепона). Митниця
Ейдкунен	162	1861	н/д	Прикордонна станція Пруссії, Східно-Прусська залізниця

роздільна станція	верста	рік введення	клас	примітки
Орани	0	1862	III	з 1895 р. — вузлова: бокова гілка Орани — Оліта — Сувалки — Гродно (Лососна) . Нині — Варена. Від Варени до Алітуса розібрана, від Камінної Нової до Лососни розібрана.
Артилерійська	9	1895	н/д	з 1918 р. Артилерія
Дауги	21	1895	н/д	з 1918 р. Даугай
Патаранци	36	1895	н/д	з 1918 р. — Потероніс
Оліта	44	1899	н/д	з 1918 р. Алітус, з 1984 р. Алітус-II
Сімно	68	1899	н/д	з 1918 р. Сімнас, нині  — Мергалаукіс
Шестаков	86	1899	н/д	з 1922 р. — вузлова: лінія Шяштокай — Казлу-Руда. Нині — Шяштокай
Пунск	109	1899	н/д	нині — Тракишки
Сувалки	133	1899	н/д	з 1915 р. — вузлова: лінія Сувалки — Олецко
Августов	163	1899	н/д
Ново Кам'яна	187	1899	н/д	Нині Камінна Нова
Бєляни	210	1899	н/д
Лососна		1899	н/д	На роз'їзді Лососна гілка примикала до Петербурго — Варшавської лінії

• 
  Білосток
• 
  Лапи. Церква Св. Миколая, 1916
• 
  Лапи, 1939
• 
  Варшава. Петербурзький вокзал

Роздільна станція	Верста	Рік введення	Клас	Примітки
Свенцяни	0	1862	III	з 1895 р. — вузлова, бокова гілка Свенцяни — Березвеч Новосвенцяни, нині — Швенченеляй
Швянченіс	13	1895	н/д	Свенцяни
Постави	66	1895	н/д
Березвеч	119	1895	н/д

роздільна станція	верста	рік введення	клас	примітки
Питалово	0	1860	III	Яунлатгале, Абрене. з 1902 р. — вузлова: бокова гілка Питалово — Сита
Марачево	8-я от Пыталово	1902	н/д
Марієнгаузен	19	1902	н/д
Купрова	38	1902	н/д	нині — Куправа
Боловськ	58	1902	н/д	нині — Балви
Сіта	63	1902	н/д

• Міст через р. Іжора (на 37-й версті).
• Міст через р. Ящеру
• Міст через р. Луга у ст. Преображенська. 1853–1857 рр. Перший в Росії металевий залізничний міст. Проект створений у 1852 році інженером Кербедзом С. В. Будувався під керівництвом інженера Стебницького І. І., Рерберга І. Ф. двопрогінний, з їздою поверху, довжиною по 55,3 м кожен. Нерозрізні ферми гратчастого типу з паралельними поясами і часто розташованими перехресними розкосами — на той час найбільш досконала мостова конструкція в Європі. Прогонові будови були виготовлені з вітчизняного заліза. Зруйнований у 1941 році
• Міст через р. Пскова (на 245-й версті).
• Міст через р. Череха.
• Міст через р. Многа (на 263-й версті).
• Міст через р. Велика поблизу Острова (на 306-й версті), інженер — Е. Колліньйон. Однопрогоновий, довжиною 88 м.
• Міст через р. Утроя
• Міст через р. Західна Двіна поблизу  Двінської фортеці (на 499-й версті). 1858–1862 рр. Трёхпролётный, с ездой понизу.
• Міст через р. Няріс (на 621-й версті)
• Міст через р. Вілейка (на 650-й версті)
• Міст через р. Німан поблизу Ковно (на 755-й версті). инженер Сезанн^[12].
• Міст через р. Німан поблизу Гродно (на 807-й версті). Підірваний у вересні 1915 року при відступі російської армії. Відновлений поляками у 1934 році
• Міст через р. Лососна (на 827-й версті).
• Міст через р. Нарев поблизу Лап.
• Міст через р. Західний Буг поблизу Малкіна (на 970-й версті).
• Міст через р. Вісла у Варшаві. Олександрівський міст. Як залізничний не використовувався. Побудований у 1858–1864 рр. за проектом інженера Кербедза С. В. Шість прольотів довжиною по 74,7 м.

• 
  Міст в Даугавпілсі. Березнь 2010 р.
• 
  Міст через Німан в Ковно
• 
  Міст в Гродно. Дореволюційне фото
• 
  Панарський тунель під Вільно — Ландварово
• 
  Будівництво Ковенського тунеля

• Тунель (Паняряйський) поблизу Вільно (довжиною 430 м). 1862 р.^[13]

Не діє з 1950-х рр.

• Тунель у Ковно (довжиною 1284 м). 1862 р.^[14]

Капітальний ремонт відбувся у 2009 році. Тунелю присвячена поштова марка Литви, випущена у 2005 році^[13]

Зазначені залізничні тунелі були першими в Російській імперії.^[15]

Їхнім будівництвом керував інженер-підполковник Перрот Г. Ф.

• Бузька. Розташова на 971–976 верстах на річці Західний Буг.

• Ощадна каса службовців.
• Ощадно-допоміжна каса службовців.
• Товариство споживачів при залізниці (засноване у 1891 році)
• Товариство взаємної допомоги службовців.
• Бібліотека службовців (відкрита у грудні 1905 року)
• Церква Св. Миколая Чудотворця в Лапах (закладена у 1903 році, освячена у 1906 році)
• Літографія
• Училища: Псковське (2-х класне; відкрите у 1903 році), Лапське (2-х класне; відкрите у 1868 році)
• Служба тракції.
• Телеграф.
• Юристконсульська частина
• Пожежна частина
• Лікарська частина

• Серії Г. Тип 0-3-0^[16]. Товарні.

Заводи-виробники: «Шарп-Стюарт» (Манчестер, 1857 р. № 1—14; 1870 р. № 161-170), «Гуен» (Париж, 1860 р. № 31—40), «Зігль» (Відень, 1862 р. № 101-108; 1863 р. № 109, 110), «Сен-П'єр» (Бельгія), «Кітсон» (Дарлінгтон, 1871 р.), Ганноверське товариство (1871 р.), майстерні Петербурго-Варшавської залізниці (1873 р. № 231, 232).

• Серії Ф. Тип 1-2-0. Товаро-пасажирські.

Збудовані на заводі Р. Стефенсона (Ньюкасл-апон-Тайн) у 1860 р. № 3—6.

• Серії А. Типи: 2-1-0 та 1-2-1. Пасажирські.
  • Тип 1-2-1. Збудовані на заводі «Кайль» у 1861 р. (№ 1—4).
  • Тип 2-1-0. Побудовані на заводі Шнейдера у 1861 р. (№ 5, 6) і в дорожніх майстернях (1869–1870 рр., № 7, 8).
• Серії Б. Тип 1-2-0. Товаро-пасажирські.

Будувались заводами: «Шарп-Стюарт» (1857 г. № 1—26), «Борзіг» (Берлін, 1862 р. № 71—130; 1876 р. № 137-148), «Кульє» (Шарлеруа, 1863 р. № 64—70), завод у Ліндені (під Ганновером, 1875 р. № 131-136).

• Серії Д. Танк-паровози. Маневрові.

Будувались заводами: Леонарда (1862 р. № 1—12; 1871 р. № 16—22), «Гуен» (1871 р. № 23—25).

• Серії К.
• СО

• Санкт-Петербурзькі майстерні
• Двінські майстерні. Засновані у 1866 році
• Віленські майстерні
• Паровозне депо Луга
• Паровозне депо Псков
• Паровозне депо Вільно
• Паровозне депо Козлова-Руда

• 2 (15) березня 1917 року останній російський імператор Микола II в царському потязі, затриманому на станції Псков, підписав маніфест про зречення від престола.
• 25 лютого  1918 року у ст. Торошино був зупинений наступ німецьких військ.
• 18 січня 1944 року 1-й, 4-й та 5-й загони 7-ї Ленінградської партизанської бригади розгромили гарнізон ст. Торошино та підірвали залізничний міст через Пскову.^[17]

• 16 червня 1902 року на 106-й версті відбулася аварія потягу № 24. Вбито 2 людини — кочегар та пасажир, важко поранена 1 людина, легко поранено 2 людини^[18].
• 7 жовтня 1902 року аварія швидкого потягу № 12 сполученням Петербург — Варшава на перегоні Дукшти — Турмонт.
• 26 липня 1964 року аварія швидкого потягу № 80 сполученням Калінінград — Ленінград на 301-му км одноколійного перегону Дуловська — Черська. Лобове зіткнення. 36 загиблих.

• О. О. Блок. «Відплата». 1909 р.

«Вокзал заплеванный; дома, Коварно преданные вьюгам; Мост через Вислу, как тюрьма».^[19]

• Ф. М. Достоєвський. Перший рядок роману «Ідіот» (1868 р.): «В конце ноября, в оттепель, часов в девять утра, поезд Петербургско-Варшавской железной дороги на всех парах подходил к Петербургу».
• В. В. Маяковський. «Росія. Мистецтво. Ми». 1914 р.

«Пора знать, что для нас „быть Европой“ — это не рабское подражание Западу, не хождение на помочах, перекинутых сюда через Вержболово, а напряжение собственных сил в той же мере, в какой это делается там!»^[20]

• Саша Чорний (Олександр Михайлович Глікберг). Працював у службі контролю зборів Петербурго-Варшавської залізниці. Написав про свої робочі будні оповідання «Московський випадок», вірш «Служба зборів».

• «Зайчик» (1964 р.; реж. Л. Ф. Биков)

• 
  Луга
• 
  Плюсса, 2018
• 
  Даугавпілс, 2009
• 
  Вільно
• 
  Сокулка, 2009
• 
  Гродно, 2016

• РГИА, ф. 219, оп. 1/3, д. 4950. «Об открытии движения между С.Петербургом и Гатчино».
• РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 1. Доклад № 10. 24 января 1857 г. «Об изменении проекта конвенции с Прусским правительством о соединении Санкт-Петербурго-Варшавской железной дороги с Кенигсбергскою».
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6435. «О соединении Петергофской ж. д. с Варшавскою». 1858 г.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6466. «Об открытии движения по жел. дороге между Лугою и Псковом». 1858–1862 гг.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6508. «Об открытии готового участка Варшавской ж. д. от Пскова до Острова и временном свидетельстве до Динабурга». 1859–1862 гг.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6510. «О соединении Рижско-Динабургской жел. дороги с Варшавскою».
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 5826. «Об устройстве Ковенского тоннеля». 1860–1862 гг.
• РГИА, ф. 446, оп. 21, д. 2. «О постройке в Варшаве станции Петербурго-Варшавской железной дороги». Доклад № 97. 6 апреля 1852 г.
• РГИА, ф. 1287, оп. 6, д. 1563, л. 7. «Прошение жителей г. Гродно об устройстве в городе станции Петербургско-Варшавской ж. д.» 1860 г.
• РГИА, ф. 354, оп. 1, дд. 1—546. 1851–1907 гг. Управление работами Петербурго-Варшавской железной дороги ГУПСиПЗ.
• РГИА, ф. 219, оп. 1/4, д. 6536. «Об открытии ветви Варшавской ж. д. к Кенигссбергу». 1861 г.
• РГИА, ф. 265, оп. 2, д. 1054. «О выкупе у Главного общества российский железных дорог Петербурго-Варшавской и Московско-Нижегородской железных дорог, и о приёме вновь в казну Николаевской железной дороги».
• РГИА, ф. 446, оп. 27, д. 3. Доклад № 180. 19 ноября 1873 г. «Об открытии 1-го ноября движения на 2-м участке Либавской ж. д. от ст. Калкун С.-Петербурго-Варшавской ж. д. до ст. Радзивилишек Либавской ж. д.»
• РГИА, ф 446, оп. 29, д. 12. Доклад № 11. 4 февраля 1894 г. «О принятии С.Петербурго-Варшавской, Николаевской, Московско-Нижегородской, Митавской, Риго-Двинской, Больдерааской и Орлово-Витебской железных дорог в казну».
• РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 15. Доклад № 65. 3 марта 1895 г. «Об открытии правильного пассажирского и товарного движения на стратегической Ораны-Олитской железнодорожной ветви».
• РГИА, ф. 446, оп. 29, д. 17. Доклад № 288. 7 ноября 1895 г. «Об открыти движения на участке Свенцяны — Глубокое».
• РГИА, ф. 446, оп. 31, д. 20. «О переименовании Петербургско-Варшавской, Балтийской и Псково-Рижской ж. д. в Северо-Западные ж. д.» Доклад № 145. 14 июля 1906 г.
• РГИА, ф. 229, оп. 3, д. 913. «О слиянии Петербурго-Варшавской и Псково-Рижской железных дорог в одну сеть Северо-Западных дорог и сбережениях образовавшихся в 1907 г. в результате этого». 1907–1909 гг.

Це незавершена стаття про залізниці. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.