Добрівляни (Чортківський район)
Добрівля́ни — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району за 125 км від обласного центру. До 2020 центр сільради. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.[1] Через Добрівляни до серпня 2012 року пролягав автошлях Т 2015 Заліщики — Борщів — Мельниця-Подільська. Населення — 2002 особи (2003). ІсторіяПоблизу Добрівлян виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, культури Ноа, могильник княжої доби, збереглися земляні укріплення давніх часів. Перша писемна згадка — 1440[2]. У 1767 році води Дністра принесли церкву, яку в Добрівлянах встановили. Незабаром прибули люди з села у Прикарпатті та відвезли її на місце. 1780-ті під час повені ця історія повторилася; коли приїхали по церкву, її вже не розбирали.[3] У 1894–1896 роках у Добрівлянах була епідемія чуми. У 1928—1929 роках тут вивчав пам’ятки трипільської культури та здійснив пробні розкопки Олег Ольжич[4]. У 1936 р. засновано польську колонію “Сміґлова”. До 1939 р. діяли філії товариств “Просвіта” (від 1892 р., засновники Юрко Головяник і Михайло Війтюк), “Січ”, “Луг” (від 1926 р., засновник Федір Юрійчук), “Сільський господар” (1936 р., 1-й голова Микола Клічук), “Рідна школа”, “Союз Українок” (голова Олена Клічук), а також кооператива “Надія” (бл. 1910 р., засновник Михайло Ґойман; 1936 р. відновлена під назвою “Сад”), молочарня, каса-“райфайзенка” (1908), театральний, хоровий, оркестровий, самоосвітній гуртки. До 1939 року це був центр виноробства. Щороку тут проводили традиційне свято, «Винобрання» («Вінобранє»), на яке приїжджали з усієї тодішньої Польщі. До того ж, Заліщики славилися як кліматичний курорт із чудовими пляжами на Дністрі. Зі Львова курсував прямий поїзд до Заліщиків (тепер цієї прямої залізничної лінії немає). 1941 — село затоплене, через це німецька влада звільнила жителів від податків. Від 5 липня 1941 р. до 18 квітня 1944 р. село – під нацистською окупацією. 1944 р. – затоплене, тому німецька влада звільнила жителів від податків. Під час німецько-радянської війни у Червоній армії загинуло 45 жителів села, 36 пропали безвісти (1944–1945). У 1944–1953 рр. за участь у національно-визвольній боротьбі ув’язнено близько 30 осіб; загинув борець ОУН і УПА Микола Довганик (1926 р. н.). Серед учасників національно-визвольних змагань: зв’язкова, політв’язень Парасковія Красько-Довганик (“Груша”; 1925 р. н.), вояк УГА Гриць Слюсар (1886 р. н.); до Юнацтва ОУН належали: Михайло Війтюк (1928 р. н.), Марія Доміна (1925 р. н.), Василь Лугофет (1928 р. н.), Анастасія Парасимчук (1922 р. н.), Ганна Романко (1919 р. н.), Марія Свіченюк (1922 р. н.), Михайло Ткачик (1921 р. н.). У 1947 р. створено народний аматорський хор “Добровляни”; цього ж року в селі був організований колгосп. 1978–1990 рр. Добрівляни були приєднані до Заліщиків. Походження назвиНазва походить від дерев, які колись часто росли на цій території. В іншій легенді йдеться про «Добру Уляну», яка зробила багато доброго для села. В її честь назвали село. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Пам'ятки
ПриродаНеподалік від села розташовані природно-охоронні території:
Пам'ятникиВстановлено пам'ятні знаки на честь:
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967). Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).
Соціальна сфераДіють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, народний музей хору «Добровляни», є стадіон. Відомі людиНародилися
Проживали
Поховані
Примітки
Література
Посилання
|