Блищанка
Бли́щанка — село в Україні, у Заліщицькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на сході району. До 2020 року адміністративний центр Блищанської сільської ради, якій були підпорядковані село Ставки та хутір Теклівка. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Заліщицької міської громади.[1] ГеографіяРозташоване на Подільській височині, за 18 км від центру громади і 12 км від найближчої залізничної станції Торське. З усіх сторін село обступає ліс, який з північної і південної сторін прилягає безпосередньо до села. З болотистої вибалки Рутка витікає струмок Вовчків і яскравою стрічкою між двох пагорбів з північного заходу на південний схід протікає через усе село, вибігає на поле оминає урочище Ярмівку і, протікаючи уже лісом, впадає в річку Серет. Населення — 667 осіб (2003). НазваНазва села Блищанка походить скоріше за все від ставу, утвореного Потічком на півночі села. Став широко розливався і вода блищала, що було видно з далекої округи. Частини села: Нагорінка (на сході), Краківка (на північному заході), Королівка (на південному заході). Назви полів: Ярмівка, Кути, Рудка. Фільварок — Марцелівка. ІсторіяНа околицях Блищанки виявлено археологічні пам'ятки доби пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, липицької та черняхівської культур, 2 могильники часів Київської Русі.[2] За даними геомагнітної зйомки, проведеної старшим науковим співробітником Інституту геофізики НАН України В. Голубом, тут існувало у різний час близько 2000 надземних жител. Багатошарове поселення Блищанка являє собою унікальну пам'ятку археології. Трипільське поселення етапу С виявлено в урочищі Яремівщина. Воно розміщене над яром, з якого тече джерело. На поверхні багато виробів, оскільки культурний шар сильно переораний. На півночі поселення — кам'яна стела у вигляді людини із знаками на поверхні. Інше трипільське поселення етапу СІІ — в урочищі Горби, що на першій надзаплавній терасі (схил), по контуру проходять притоки ріки Серет. Поселення розкопувалося Малєєвим Ю. М. у 1974 році,[3] Перша писемна згадка — 1530. У центрі села — церква дерев'яна 1867 року побудови з новою мурованою дзвіницею, належала до парохії в Угриньківцях. Також був новий костел. Власниками фільварку Марцелівки були поляки Якубович і Богусєвич. До Першої світової війни в селі була корчма, після війни тільки гуральня. Селяни займалися рільництвом, але були між ними ремісники: ковалі, шевці, столярі. Була еміграція до Канади та США. Корінні прізвища: Горобець, Друзик, Проданик, Дорош. Діяло товариство «Просвіта» (від 1898) з читальнею (1937 року побудови), бібліотекою і часописом. При ній був також театральний, оркестровий і самоосвітній гурток. Діяли також «Луг», «Сокіл», «Рідна школа», «Сільський господар», «Вишкіл хліборобської молоді», «Союз українок». У 1937 році зведено будинок сільської коопреації. Пам'яткиЄ церква святого Іоанна Богослова (1867, дерев'яна; 1996 реконструйована), церква ПЦУ (1999), перебудована з костелу (1939)[1]. Пам'ятникиСпоруджено «фігуру» Божої Матері, пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968). Встановлено:
Соціальна сфераДіють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, кахельний завод, селянська спілка «Україна», фермерське господарство. Відомі людиНародилися
Галерея
Примітки
Джерела
Посилання |