Географія Хорватії

Географія Хорватії
Географічне положення Хорватії
Географічне положення
Континент	Європа
Регіон	Південна Європа
Координати	45°10′ пн. ш. 15°30′ сх. д. / 45.167° пн. ш. 15.500° сх. д. / 45.167; 15.500
Територія
Площа	56594 км² (127-ме)
• суходіл	99 %
• води	1 %
Морське узбережжя	1777 км
Державний кордон	2237 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Динара (1831 м)
Найнижча точка	Адріатичне море (0 м)
Клімат
Тип	помірний, субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Сава (562 км)
Найбільше озеро	Вранське озеро (30,7 км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, кам'яне вугілля, боксити, залізні руди, гіпс, бітум, кремнезем, слюда, глина, кам'яна сіль, гідроенергія
Стихійні лиха	землетруси
Екологічні проблеми	забруднення повітря, кислотні дощі

Республіка Хорватія — країна в Центральній та Південно-Східній Європі. Площа країни становить — 56 538 км².

Назва країни Хорватія (хорв. Hrvatska) походить від етноніму хорватського народу. Вперше хорвати (Horovathos) згадуються на Танаїському камені, знайденому в морському порту Танаїс на Азовському морі. Напис датований приблизно 200 роком н. е. На ньому написано: «Horoathos archon Tanaiton» (Хорватський правитель Танаїсу) і «Synodos Horouathon» (Конвенція хорватів). Хорват — слово, імовірно, перського походження. Наприклад назва авестійської провінції Harahvaiti (грец. Ἀραχωσία), що буквально означає багатий водами/озерами^[1].

За твердженням польського мовознавця Збіґнева Ґоломба, назва запозичена з протогерманського слова *C(h)rovati, що, ймовірно, означає воїни одягнені у рогову броню^[2] або chrawat, тобто горяни^[3].

Біла Хорватія, або Велика Хорватія — прадавня батьківщина хорватів, існувала в Закарпатті і верхів'ї Вісли. Ім'я пояснюється слов'янською традицією позначення сторін світу: білий — північ. На противагу Червоній Хорватії, що лежить на півдні.

Хорватія — країна в Центральній та Південно-Східній Європі (прибережна зона), межує на півночі — зі Словенією, на сході — з Угорщиною та Сербією, на південному сході — з Боснією і Герцеговиною, на півдні — з Чорногорією. Із заходу країну омиває Адріатичне море.

Великі гірські хребти в Хорватії виникли під впливом субдукції (пірнання) Африканської літосферної плити під Євразійську літосферну плиту. Третинний або альпійський орогенез підняв Динари, основний гірський хребет в Хорватії.

Територія країни в основному низовинна і рівнинна: басейн річки Сава, горбисті рівнини Славонії, Подравини, Посавіни. На Адріатичному узбережжі розташовані Динарські Альпи з найвищою горою країни, піком Троглав (1913 м) на горі Динара, гірський хребет Велебіт (1758 м), хребет Капела.

Гірські райони Хорватії є відносно високими скелями, утвореними в основному з вапняку і чітко відокремленими від середземноморської та передпанонської областей. Найвищі по краях (Паклениця, Велебіт, Плєшивиця, Мала і Велика Каплиця), в той час як більша частина внутрішніх гір, особливо в лику, домінують в низинні басейни карстових полів, розділених пагорбами. На області вище 1500 метрів припадає лише 0,11 % від загальної території Хорватії. До Середньодинарських гір належать:

Хорватія загалом низинна країна (області висотою до 200 м становлять 54 % від загальної території). Більшість низин знаходиться в Паннонських рівнинах і горбистій передпанонській області. Решта хорватських низин — карстові плато і фліші долини на Істрійському півострові, також низинними є деякі острови.

Адріатичне море омиває Балканський і Апеннінський півострови, його середня глибина — 252 м, північно-західна частина неглибока (максимум 23 м в затоці Трієста), у той час як на півдні його глибина сягає 1200 м. Фактична довжина хорватської частини адріатичного узбережжя 1778 км.

Води Адріатики біля Хорватського узбережжя чисті й прозорі, оскільки гірські річки не несуть до нього мул і пісок. У серпні вода прогрівається до +25…+27 °C. До того ж за своєю характеристикою вона відповідає всім найсуворішим стандартам Всесвітньої організації охорони здоров'я. Солоність 34 ‰ (вода в двічі солоніша за воду Чорного моря).

Особливістю далматинського узбережжя Адріатичного моря є велика кількість островів, відомих також як Далматинські острови. Їх розміри коливаються від великих островів площею 405 км² до малих скель. У Хорватії налічується близько 1185 островів і маленьких острівців уздовж Адріатичного узбережжя, з них 66 — населені.

Клімат в північній Хорватії — континентальний, в центральній — гірський, на Адріатичному узбережжі — середземноморський. Максимальна температура в липні-серпні в континентальних районах +28 °C, на узбережжі +34 °C. Мінімальна — в січні-лютому в континентальній частині −2 °C, на узбережжі +9 °C. Середньорічна температура становить +12 °C.

Температура повітря в Хорватії визначається розташуванням країни в помірних географічних широтах, крім того, істотний вплив на неї надає висота того чи іншого регіону над рівнем моря, співвідношення суші й моря, повітряні течії. Липень і серпень вважається піковим сезоном на узбережжі — це найкращий час для пляжного відпочинку на Адріатиці. Денні температури в цей період — як на узбережжі, так і у внутрішніх районах країни досить високі. У червні і вересні туристів на узбережжі трохи менше, але погода стоїть досить тепла. В період з жовтня по травень на узбережжі Хорватії панує затишшя, а деякі готелі і розважальні заклади і зовсім закриваються на зимовий період. Зима на узбережжі м'яка, безсніжна. У віддалених від узбережжя районах Хорватії випадає сніг, надаючи мальовничий вигляд і без того красивим містечкам, але от пересування в гірських районах в цей час може бути ускладнене. Весна в ці краї приходить рано і зазвичай до середини-кінця травня на узбережжі відкривається купальний сезон.

Високі гори захищають узбережжя від холодних північних вітрів ранньої весни і пізньої осені. Навесні і раннім літом морський бриз зберігає постійну температуру на узбережжі. Взимку температура води в морі не падає нижче +10 °C, а в серпні — вона піднімається вище +26 °C.

Взимку найнижча температура і найбільша кількість снігу спостерігається в найвищих ділянках Гірської Хорватії. У всьому Паннонському регіоні в зимовий час також досить холодно (середня температура — в межах 0…−2 °C). У берегових областях набагато тепліше, оскільки вони знаходяться під впливом моря — взимку воно залишається порівняно теплим. Крім того, берегова частина півострова Істра, так само Котар і долина Неретви виявляються теплішими завдяки нагріванню низького рельєфу. Взимку, особливо в глибинних материкових районах, дуже часто спостерігається зворотне явище, коли температура зростає із збільшенням висоти над рівнем моря.

Зони, які найхолодніші взимку, як правило, бувають найпрохолодними і влітку. Найспекотніше в Примор'ї, а також на крайньому сході Хорватії. Пропорційно більш високою температурою відрізняються всі природні западини, наприклад, Ліка. Тим не менш, вона не прогрівається так ґрунтовно, як Паннонська низовина, бо дуже низькими в Ліці бувають ранкові температури.

На розподіл опадів в Хорватії впливає декілька чинників. Найважливішим із них є проходження циклонів і антициклонів. Влітку в Паннонській низовині, а взимку на Адріатиці повітря внаслідок нагрівання піднімається і охолоджується, внаслідок чого утворюються хмари, що викликають проливні дощі, а іноді і випадання граду. Коли з півдня і заходу на Хорватію насуваються маси вологого повітря, що піднімається по Динаридам і охолоджується, то утворюються хмари, які несуть опади адріатичному примор'ю і високогірним районам. Такий же процес спостерігається і в районах окремих гірських хребтів у глибині країни, в результаті чого ці зони також відрізняються підвищеною кількістю опадів.

Найбільші річки, Дунай (188 км) і його притоки Сава (562 км), Драва (505 км) і Мура (465 км) несуть свої вони з глибини країни, впадаючи у Чорне море.

Нечисленні річки, що несуть свої води до Адріатичного моря з вузькими ущелинами мають сильні перепади висот вздовж всієї протяжності, утворюючи велику кількість водоспадів.

Найбільше озеро Хорватії, яке є однією з його головних визначних пам'яток, Вранско. Воно розташоване в історичній області, яка розташована на північному сході країни і займає центральне положення між двома найбільшими містами, Загребом і Шибеником. Площа озера 30 км². В озері водиться багато риби, навколо озера живуть рідкісні види птахів, наприклад, біла і жовта чаплі.

Найпривабливіші, Плитвицькі озера (хорв. Plitvička jezera), навколо яких утворено національний парк, що включає в себе 16 великих озер, 140 водоспадів і 20 печер (особливу зацікавленість викликають печери, які знаходяться під водоспадами). Плитвицькі озера — одне з небагатьох місць на землі, де кожен рік народжуються нові водоспади — це обумовлено вапняковим походженням місцевих гір. До 1958 року парк був закритий для туристів. 1979 року парк було включено до реєстру «Світової спадщини» ЮНЕСКО. Це найвідоміший і найвідвідуваніший національний парк Хорватії, який є свого роду візитівкою країни. Популярні також Червоне і Синє озера біля Імотський, прісноводне озеро на острові Црес і озеро Візовачско та Проклянско. Добре відомі штучні озера — Локве і Байєр в Гірському Котаро, Тракошчан в Хорватському Загір'ї та Перуц на річці Цетина в Далмації. Озеро Копачеве і заболочені місця навколо нього — місце гніздування птахів у найбільшому орнітологічному заповіднику Європи — Копачкі — Рит.

Гори Хорватії вкриті буковими, дубовими та мішаними лісами, а вздовж узбережжя тягнуться зарості середземноморських чагарників.

Країна вважається одним з найбільш екологічно чистих місць у світі. За оцінками медичних фахівців клімат цієї країни один з найсприятливіших для літнього відпочинку. Кілька років поспіль ЮНЕСКО присвоював Хорватії «Блакитний прапор за найчистішу акваторію Середземноморського узбережжя». Соснові ліси межують тут з тропічною рослинністю, а прозорість морської води досягає 50 м.

На території Хорватії розташовано 7 національних парків. Три з них — на прибережних островах: Бріуні біля Пули, Корнаті біля Задара і Млет біля Корчули. До списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесені: Дубровник (старе місто), Спліт (історичний центр і палац Діоклетіана) і національний парк Плитвіцькі озера^[4].

• Список островів Хорватії