Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Август Людвіг Шлецер

Август Людвіг Шлецер
нім. August Ludwig Schlözer
Народився5 липня 1735(1735-07-05)[1][2][3] або 5 (16) липня 1735[4]
Кірхберг-ан-дер-Ягст, Район Швебіш-Галль, Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Помер9 вересня 1809(1809-09-09)[1][2][3] (74 роки) або 9 (21) вересня 1809[4] (74 роки)
Геттінген, Вестфальське королівство[5]
КраїнаHohenlohe-Kirchbergd
Діяльністьматематик, історик, викладач університету, журналіст, статистик
Галузьісторія
Alma materУніверситет Уппсала
ВчителіJohann David Michaelisd
Відомі учніChristian Jakob Krausd
Знання мовнімецька[6][7], латина[6] і російська[6]
ЗакладГеттінгенський університет
ЧленствоШведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Російська академія наук і Петербурзька академія наук
БатькоJohann Georg Friedrich Schlözerd
У шлюбі зCaroline Friederike von Schlözerd
ДітиDorothea von Rodde-Schlözerd, Christian von Schlözerd, Karl Schlözerd і Ludwig von Schlözerd
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня

А́вгуст-Лю́двіг фон Шле́цер (нім. August Ludwig von Schlözer; 5 липня 1735 — 9 вересня 1809) — німецький історик, публіцист і статистик. Започаткував критичне вивчення історії Русі та Росії. Представник Геттінгенської історичної школи.

Життєпис

Народився в місті Гагштадт (нині Кірхберг-ан-дер-Ягст), Вюртемберг. Походив з родини лютеранських пасторів.

Вивчав теологію у Віттенберзькому університеті (1751—1754) та історію в Геттінгенському університеті (1754—1755).

Опанував давньоскандинавську і готську мови, перебуваючи у Швеції (1755—1759).

На запрошення Герарда Міллера приїхав до Російської імперії (1761). У 1761—1767 працював у Петербурзькій академії наук.

Завдяки Кирилу Розумовському отримав посаду ад'юнкта (1762). За наказом імператриці Катерини II став почесним членом Петербурзької академії наук (1765), професором з історії Росії.

Був одним із авторів «норманської теорії». Вів наукову полеміку з Михайлом Ломоносовим, сприяв публікації «Історії Російської» Василя Татищева. Виступав проти поділу народів на «історичні» й «неісторичні».

1767 року обраний іноземним членом Шведської королівської академії наук; того ж року повернувся до Німеччини, оселився в Геттінгені. Обіймав посаду професора Геттінгенського університету, викладав історію та статистику.

Його вважають основоположником принципу поділу народів за мовами, а не за біблійними чи античними принципами[8]. Член Товариства історії і старожитностей російських (1804).

Праці

Шлецер — автор робіт з давньоруської граматики, історії, палеографії. Основна праця — «Нестор. Руські літописи давньослов'янською мовою, звірені, перекладені та пояснені А. Л. Шльоцером» (т.1-5, Геттінген, 1802-09; рос. видання СПб., 1808). В останні роки діяльності визнав і доводив автентичність «Слова о полку Ігоревім». Праці Шлецера мали великий науковий резонанс у російській та українській історіографії другої пол. 18-20 ст. Праці з історії Руси — «Probe russischer Annalen» (1768), «Nestor. Russische Annalen in ihrer slawonischen Grundsprache verglichen, übersetzt und erklärt», I — V (1802–1809), перекладені на російську мову і видані Язиковим (І — III) 1809–1819.

Написав прижиттєву (стосовно І. Котляревського) рецензію на перше видання «Енеїди» 1798 р.[9][10]

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118608339 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б в Исаев Ю. Н. Чувашская энциклопедия — Чувашское книжное издательство, 2006. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-2
  5. ↑ Шлёцер Август Людвиг // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Valeri., Stoi︠a︡nov,; Валери., Стоянов, (2006). Kumanologii︠a︡ : opiti za rekonstrukt︠s︡ii︠a︡ (вид. 1. izd). Sofii︠a︡: Akademichno izd-vo "Prof. Marin Drinov". ISBN 9543220816. OCLC 131315681.
  9. ↑ Ільницька Луїза. Перше видання «Енеїди» (1798) Івана Котляревського у Геттінгені (Німеччина) / Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника: збірник наукових праць / Нац. акад. наук України; редкол.: М. М. Романюк (голов. ред. та ін. — Львів: ЛННБ України ім. В. Стефаника. — Вип. 9 (25). — 2017. — С. 66.
  10. ↑ Jeneida na Malorossijskij jazyk parelitziovannaja J. Kotliarevskim [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Göttingische Anzeigen von gelehrten Sachen unter der Aufsicht der königl. Gesellschaft der Wissenschaften. — Göttingen. — 1801. — Bd. 1, N 35. — p. 350—351.

Джерела

Дворянський герб
  • Кулинич І. Шлецер Август-Людвіг [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 644. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • August Ludwig v. Schlözer: Vorbereitung zur WeltGeschichte für Kinder. Ein Buch für Kinderlehrer. Hrsg. von Marko Demantowsky und Susanne Popp, Göttingen 2011 ISBN 978-3-525-35844-3.
  • August Ludwig v. Schlözer: Vorstellung seiner Universal-Historie (1772/73): mit Beilagen. Nachdruck der Ausgabe Göttingen, Gotha, Dieterich, 1772. Neu hrsg., eingeleitet und kommentiert von Horst Walter Blanke. Spenner, Waltrop 1997 ISBN 3-927718-85-8.
  • Eduard Winter (Hg.): August Ludwig v. Schlözer und Rußland. Briefe und Rapporte von und an Schlözer 1764—1803. Berlin/DDR 1961 (Briefe und Studien zur Geschichte Osteuropas, 9).
  • Martin Peters: Altes Reich und Europa. Der Historiker, Statistiker und Publizist August Ludwig (v.) Schlözer (1735—1809). Lit, Münster u. a. 2003, ISBN 3-8258-6236-4 (zugl. Dissertation der Universität Marburg, 2000).
  • Werner Hennies: Die politische Theorie Schlözers zwischen Aufklärung und Liberalismus. München 1985 (Nachlaß-, Werk- u. Literaturverzeichnis, S. 264—301)
  • Friederike Fürst: A. L. Schlözer, ein deutscher Aufklärer im 18. Jahrhundert. Heidelberg 1928 (Heidelberger Abhandlungen zur mittleren und neueren Geschichte, H. 56).
  • Ferdinand Frensdorff: Von und über Schlözer. Berlin 1909.
  • Christian von Schlözer: Schlözers öffentliches und Privatleben aus Originalurkunden und mit wörtlicher Beifügung mehrerer dieser letzteren. 2 Bde., Leipzig 1828.
  • Grete Gonser: Schlözers Wurzeln in Hohenlohe, Kirchberger Hefte Nr.8/2009, 28 Seiten + Stammbaum der Familie, herausgegeben vom Museums- und Kulturverein Kirchberg.
  • Martin Peters: Möglichkeiten und Grenzen der Rezeption Rousseaus in der deutschen Historiographie. Das Beispiel der Göttinger Professoren August Ludwig von Schlözer und Christoph Meiners. In: Herbert Jaumann (Hg.): Rousseau in Deutschland. Berlin & New York 1995, S. 267—289.
  • Jürgen Voss: Schlözer und Frankreich. In: Gonthier-Louis Fink (Hg.): Germanistik in interkultureller Perspektive. Straßburg 1988, S. 93–105.
  • Richard Saage: August Ludwig Schlözer als politischer Theoretiker. In: Hans-Georg Herrlitz, Horst Kern (Hg.): Anfänge Göttinger Sozialwissenschaft. Methoden, Inhalte und soziale Prozesse im 18. und 19. Jahrhundert. Göttingen 1987, S. 13–54.
  • Horst Kern: Schlözers Bedeutung für die Methodologie der empirischen Sozialforschung. In: ebd., S. 55–71.
  • Hans Erich Bödeker: Ein Schriftsteller … ist ein unberufener, unbesoldeter Diener der bürgerlichen Gesellschaft. Zum aufklärerischen Engagement August Ludwig Schlözers (1735—1809). In: Photorin. Mitteilungen der Lichtenberg-Gesellschaft (1987) H. 11/12, S. 3–18.
  • Ursula A. J. Becher: August Ludwig von Schlözer — Analyse eines historischen Diskurses. In: Hans E. Bödeker u.a. (Hg.): Aufklärung und Geschichte. Studien zur Geschichtswissenschaft im 18. Jahrhundert. Göttingen 1986, S. 344—362.
  • Günter Mühlpfordt: Völkergeschichte statt Fürstenhistorie — Schlözer als Begründer der kritisch-ethnischen Geschichtsforschung. In: Jahrbuch für Geschichte 25 (1982), S. 23–72.
  • Otto Brinken: Der Professor aus Göttingen und die rappelköpfigen Bauern. Zu drei bemerkenswerten historischen Kinderbüchern August Ludwig v. Schlözers im Kontext des Geschichtsbuchs im 18. Jahrhundert. In: Die Schiefertafel 4 (1981), S. 25–47.
  • Ursula A. J. Becher: August Ludwig von Schlözer. In: Hans-Ulrich Wehler: Deutsche Historiker. Band 7, Göttingen 1980, Seite 7–23.
  • Ján Tibenský: Schlözers Bedeutung für die in der Slowakei im 18. Jahrhundert herrschenden Ansichten über die Slawen. In: Eduard Winter (Hg.): Lomonosov — Schlözer — Pallas. Deutsch-russische Wissenschaftsbeziehungen im 18. Jahrhundert. Berlin 1962, S. 228—244.
  • Theodor Heuss: August Ludwig von Schlözer und seine Tochter. In: Ders.: Schattenbeschwörung. Randfiguren der Geschichte. Stuttgart & Tübingen 1947; Klöpfer und Meyer, Tübingen 1999, ISBN 3-931402-52-5.
  • Hans Dieter Haller: August Ludwig von Schlözer (1735 bis 1809), in: Pegasus auf dem Land — Schriftsteller in Hohenlohe. Baier-Verlag 2006, S. 116—123
  • Han F. Vermeulen: 'From the Field to the Study. A. L. Schlözer and the Invention of Ethnology'. In: Han F. Vermeulen: Before Boas. the genesis of ethnography and ethnology in the German Enlightenment. Lincoln & London, University of Nebraska Press, 2016. ISBN 978-0-8032-5542-5
  • Dirk Fleischer. Schlözer, August Ludwig von. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 2007, Band 23, S. 98 f. (Digitalisat).

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Август Людвіг Шлецер


Kembali kehalaman sebelumnya