Ігнащенко Анатолій Федорович

Ігнащенко Анатолій Федорович
Народження	28 січня 1930(1930-01-28) Захарівці, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, СРСР
Смерть	5 квітня 2011(2011-04-05) (81 рік) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність	архітектор
Найважливіші споруди	Пам'ятник Вернадському (Київ)
Нагороди
Премії
Звання
Діти	·Ігнащенко Оксана Анатоліївна
Ігнащенко Анатолій Федорович у Вікісховищі

Ігна́щенко Анато́лій Фе́дорович (28 січня 1930, Захарівці — 5 квітня 2011, Київ) — український архітектор. Почесний дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2006), член-кореспондент Академії архітектури України (з 1995 року). Заслужений діяч мистецтв України (2000), народний художник України (2010). Батько художниці Оксани Ігнащенко.

Народився 28 січня 1930 року в селі Захарівцях (тепер Хмельницького району Хмельницької області). У 1953 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Був учнем Йосипа Каракіса.

З 1953 по 1960 рік працював у проєктному інституті «Укрдіпрошахт», у 1960–1963 роках — архітектор науково-дослідного інституту експериментального проєктування, у 1963–1964 роках — архітектор «УкрНДІпроект». З 1964 року по 1966 рік — головний архітектор проєктного інституту «УкрНДІПмістобудування», у 1966–1969 роках — експерт художньо-експертної колегії Міністерства культури УРСР.

У 1969–1976 роках перебував на посаді архітектора художнього фонду Спілки художників УРСР. У 1976–1990 роках — архітектор-художник об'єднання «Художник» художнього фонду УРСР. З 1990 року на творчій роботі.

Помер 5 квітня 2011 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 42).

Нагороджений орденами:

• Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006),
• «Знак Пошани» (1982).

Гран-прі Академії вишуканих мистецтв Парижа за пам'ятник Василю Порику у Франції.

Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1974) — разом з Г. Н. Кальченко за пам'ятник Лесі Українці в м. Києві.

Лауреат премії Ленінського комсомолу (1980 р.).

Золота (1969 р.) та Срібна (1970 р.) медалі імені М. Б. Грекова.

• Лесі Українці (Київ, 1973; Ялта; Саскатун, Канада, 1976)
• Івану Козловському (с. Мар'янівка Київської області)
• Івану Котляревському (Київ, 1974)
• Олександру Довженку (смт Сосниця, 1970)
• Максиму Березовському і Дмитру Бортнянському (Глухів)
• Семену Гулаку-Артемовському (Городище, 1970)
• Василю Порику (Енен-Бомон, Франція, 1968)
• Івану Франкові (Вінніпег, Канада, 1980)
• Т. Г. Шевченку, О. С. Пушкіну, Волту Вітмену (Арроу-Парк, Нью-Йорк, США, 1970)
• Т. Г. Шевченку (Київ; Ашхабад; Париж, 1982; Білий Бор, Польща, 1989))
• Партизанам-ковпаківцям в м. Яремче Івано-Франківської області (1968);
• Чекістам (Київ, 1968, демонтовано 2016)
• Сидору Ковпаку (Путивль)
• Богдану Хмельницькому (Хмельницький)
• Марії Заньковецькій (Київ, 1971)
• Миколі Щорсу (Чернігів, 1977, демонтовано 2016)
• Миколі Подвойському (Чернігів, 1977)

• «Бабин Яр» (Київ, 1976)
• «Пагорб Слави» (Черкаси, 1973; Житомир, 1977)
• «Голодомор-33» (Лубни, 1993)
• «Савур-могила» на Донбасі (1992)

• Музею ім. Леніна (Київ, 1980)
• Музею М. Коцюбинського (Чернігів, 1979)
• Музею М. Островського (Шепетівка, 1980)
• Славутський історичний музей (Славута, 1985)
• Гобелен «Чумацький шлях» 12×4 м у музеї Івана Франка в Канаді (м. Вінніпег).
• Київський обласний археологічний музей (с. Трипілля, Київська область)

• Київський метрополітен, станція «Дніпро» (1960)^[1].

• 
  Пам'ятник Лесі Українці
• 
  Пам'ятник Івану Котляревському
• 
  Пам'ятник Чекістам (демонтований)
• 
  Пам'ятник Марії Заньковецькій
• 
  Пам’ятник на могилі Василя Порика в Енен-Бомоні

• В гараже ржавеет… шедевр^{[недоступне посилання з червня 2019]} / Зеркало недели. — 2001. — № 1. — 6 января. (рос.)
• Цыганский барон уходит в небо… [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Барон і космос [Архівовано 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Офіційний Youtube канал [Архівовано 16 грудня 2015 у Wayback Machine.]

• Ігнащенко Анатолій Федорович на сайті Академії мистецтв України [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Бабий Яр: трагедия о трагедии // Зеркало недели. — 1997. — № 39. — 27 сентября. (рос.)
• Цыгане спят с открытыми глазами и видят всю Галактику^{[недоступне посилання з червня 2019]} // Газета по-киевски. — 2007. — 13 августа. (рос.)
• Загадка чорної краватки у крапочку
• Про лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка
• Указ Президента України № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
• Ігнащенко Анатолій Федорович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 276 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Ігнащенко Анатолій Федорович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 274 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К. : Госстройиздат, 1963. — 42 с.
• Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К. : Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
• Кілессо С. К. Ігнащенко Анатолій Федорович [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. 194–195. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Об'єкти культурної спадщини в м. Києві.

• Ігнащенко Анатолій Федорович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 65-66.