Queens of the Stone Age
Queens of the Stone Age (часто скорочено QOTSA) — американський рок-гурт, заснований у 1996 році в Сієтлі, штат Вашингтон.[1] Гурт заснував вокаліст і гітарист Джош Гоммі, який є єдиним постійним учасником гурту після численних змін у складі колективу. З 2013 року склад гурту складається з Гоммі, а також Троя Ван Левена (гітара, клавішні, перкусія, бек-вокал), Майкла Шумена (бас-гітара, клавішні, бек-вокал), Діна Фертіти (клавішні, гітара, перкусія, бек-вокал) і Джона Теодора (барабани, перкусія). Гурт також має велику кількість учасників та співавторів. Queens of the Stone Age відомі своїм стилем блюзу, краутроку та електроніки, орієнтованим на рифи та ритмічний хардрок, у поєднанні з виразним фальцетом Гоммі та нестандартними гітарними гамами. Сформований після розпаду попереднього гурту Гоммі Kyuss,[2] гурт виник на музичній сцені Палм-Дезерт. Їхній однойменний дебютний альбом був записаний за участю колишніх учасників Kyuss Альфредо Ернандеса на барабанах і Гоммі на всіх інших інструментах. Бас-гітарист Нік Олівері приєднався до гурту під час його супровідного туру і став співвокалістом гурту разом з Гоммі. Другий студійний альбом гурту, Rated R, в якому взяв участь Марк Ланеґан як запрошений вокаліст, став дебютом гурту на лейблі Interscope Records. Він був комерційно і критично успішним і містив їхній проривний сингл «The Lost Art of Keeping a Secret». Третій студійний альбом гурту, Songs for the Deaf, у записі якого взяв участь Дейв Ґрол на барабанах, а також Ален Йоганнес і Наташа Шнайдер, вийшов у 2002 році, здобувши загальне визнання і подальший комерційний успіх. Після відходу Олівері та Ланеґана у 2004 та 2005 роках, відповідно, Гоммі став єдиним вокалістом гурту, а мультиінструменталіст Трой Ван Левен та барабанщик Джої Кастілло співпрацювали над альбомами Lullabies to Paralyze 2005 року та Era Vulgaris 2007 року, який вийшов під впливом електроніки. Після кількох років бездіяльності гурт підписав контракт із незалежним лейблом Matador Records у 2013 році і випустив трилогію альбомів протягом десяти років: …Like Clockwork (2013), Villains (2017) та In Times New Roman… (2023). Трилогія принесла подальше визнання критиків і новий виток комерційного успіху для гурту, а …Like Clockwork став їхнім першим альбомом номер один у США. Гурт дев'ять разів номінувався на премію Ґреммі: чотири рази за Найкращий хардрок-виступ, три рази за Найкращий рок-альбом і по одному разу за Найкраще рок-виконання та Найкращу рок-пісню.[3] Учасники
ДискографіяСтудійні альбоми
Нагороди і номінації
Примітки
Посилання
|