|
Begleitpanzer 57 AIFSV
Begleitpanzer 57 AIFSV (англ. Armored Infantry Fire Support Vehicle — Броньований Транспорт Підтримки Піхоти) — був приватним проектом фірм Thyssen-Henschel та Bofors. У середині 1970-х років фірми Thyssen-Henschel та Bofors без державного замовлення створили дослідний зразок танку супроводу піхоти та розвідки. Але через не зацікавленість, проект було закрито. Створено лише один екземпляр танку.  Історія створенняBegleitpanzer створювався як надійна і практична машина вогневої підтримки на базі німецької БМП Marder. Це був спільний проект двох компаній — Thyssen-Henschel, яка займалася розробкою Marder, та Bofors, яка констроювала гармату. Цікаво, що Бундесвер не розміщував замовлення на створення подібної моделі, це була приватна ініціатива. Компанії-розробники сподівалися, що відносно дешева, але потужна машина може знайти покупця на ринку бронетехніки, наприклад серед країн Південної Америки. Основне призначення — розвідка і вогнева підтримка військ у разі протистояння з радянськими БТР та БМП. Прототип було представлено Бундесверу 30 листопада 1977 року. Корпус було взято від прототипу Marder і він був аналогичним з дослідним ОБТ TAM. Лобова броня корпусу була достатньо легкою, але витримувала вогонь важких кулеметів і радянських 30-мм автоматичних гармат. На машину було встановлено 600-сильний двигун MTU 833 Ea-500 з коробкою передач HSWL-194, який давав машині вагою 28,5 тон потужність у 21 к. с./т. Запас ходу становив 600 км. Озброєння57-мм автоматична гармата Bofors L/70 Mk. 1 була створена для флоту. Вона могла вистрілювати до 200 ОФС калібру 57x438 мм. за хвилину, з початковою швидкістю польоту, що становила 1020 м/с. У боєкомплект також входили різні види бронебійних снарядів. Сучасна система керування вогнем і великі кути нахилу (-8/+45) гармати дозволяли їй вражати як наземні цілі, так і гелікоптери. З цим танку допомагав справлятися особливий сенсор. Для боротьби з важкою бронетехнікою Begleitpanzer мав пускову установку для протитанкових керованих ракет TOW. Боєзапас машини становив 148 снарядів калібру 57x438 мм. і 6 протитанкових ракет у транспортно-пусковому контейнері. Заряджання гармати мало цікаве рішення: у механізмі подачі снарядів було чотири лотки, кожний з яких був пристосований для розміщення трьох обойм на п'ять снарядів різного типу. При цьому лоток обирався натиском на одну кнопку. Таким чином, конструктори реалізували можливість миттєвої зміни типу снарядів у гарматі (за умови повного використання попередньої обойми). Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
