|
Юкагири
Юкагири[1] — корінний народ Східного Сибіру. Самоназва — одул, вадул («могутній», «сильний»). Застаріла російська назва — омоки. Чукчі і коряки називали юкагирів етел, етал. Окремі юкагирські роди або племена відомі під назвами чуванці, одули, ходинці, анаули, ілконбей, когіме. Етнонім «юкагири» ймовірно евенкійського походження. Чисельність і розселенняДо часу появи росіян юкагири займали територію від Індигірки до Анадиру і налічували за різними оцінками від 4 до 9 тис. чоловік. Військові зіткнення з чукчами, евенами та іншими сусідніми племенами, спустошливі епідемії і асимілятивні процеси призвели до змін у розселенні і чисельності. Нині юкагири відносно компактно живуть на території трьох суб'єктів Росії: в Якутії (Нижньоколимський, Аллаїховський і Верхньоколимський улуси), Магаданській області (Середньоканський район) і Чукотському автономному окрузі (Анадирський і Білібінський райони). Чисельність юкагирів у Російській імперії/СРСР/Росії (без чуванців)  Антропологічна характеристикаАнтропологічно юкагири відносяться до байкальського антропологічного типу північноазійської раси. В даний час в антропологічному типі юкагирів виявлено європеоїдне зрушення в порівнянні з іншими байкальськими популяціями. Юкагири по ряду ознак потрапляють в самий центр уральських груп (мансі, ненці, ханти), але мають по відношенню до них найбільший ступінь вираженості монголоїдного комплексу, що, як і дані мови, свідчить про колишню урало-юкагирську єдність. Галерея
Примітки
Джерела і ресурси Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Yukaghir
|
||||||||||||||||
