Ювелірні прикраси

Ювелі́рні прикра́си — вироби, створені здебільшого з коштовних матеріалів. Звичай прикрашати людське тіло виник на зорі формування людського суспільства як один з перших проявів його культури. Хоча традиційно ювелірними називають прикраси з дорогоцінних металів та каменів, у сучасній ювеліриці майстри використовують й інші матеріали, поєднуючи коштовні натуральні діаманти з некоштовним металом під назвою "титан". Також ювелірні вироби можуть бути доповнені деревом, шкірою тощо.

У більшості культур у певний момент була практика зберігати велику кількість багатства у вигляді коштовностей. Численні культури зберігають весільний приданий у вигляді коштовностей або виготовляють прикраси як засіб для зберігання чи демонстрації монет. Крім того, ювелірні вироби використовували як грошову одиницю або товар для торгівлі;^[1] прикладом є використання невільних намистин.^[2]

Багато ювелірних виробів, таких як брошки та пряжки, виникли як суто функціональні предмети, але перетворилися на декоративні вироби, оскільки їх функціональні потреби зменшилися.

Носіння амулетів і відданих медалей для захисту або відвернення від зла поширене в деяких культурах. Вони можуть мати форму символів (наприклад, анкх), каменів, рослин, тварин, частин тіла (наприклад, Хамса) або гліфів (наприклад, стилізовані версії Тронного вірша в ісламському мистецтві).^[3]

Українські жінки завжди любили прикрашати себе стрічками та вінками, що їх вони плели з живих або штучних квітів, іноді в них уплітали павині, гусячі, качині пера. Сережки, підвіски, каблучки, намиста були найрозповсюдженішими видами ювелірних прикрас, часто в них уставляли напівдорогоцінні камені і корали, що користувалися особливою любов'ю. Форми сережок були надзвичайно різноманітні: «п'явочки» (з одного кільця), «качечки», «метелики», «ягідки» (з червоними камінцями), «маківки» та інші. Дуже популярні були підвіски до сережок — бовти і теліпони, що бовтались і теліпались, коли жінка рухалась. Нашийною прикрасою зазвичай служило намисто у кілька (до 25) ниток-«разків» з дрібних намистин коралів, гранатів, смальти (кольорового скла), зрідка з бурштину. Також носили на шиї золоті монети — дукачі або личмани.^[4]

Регіональна назва прикрас нареченої на гуцульщині — берви.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
  Годинник виготовлений Торун

• Ювелірна справа
• Історія ювелірної справи в Україні
• Орнамент
• Колір золота
• Амулет

• Історія традиційних українських прикрас = History of traditional Ukrainian adornaments / Г. В. Врочинська, Г. Г. Стельмащук. – Київ : Балтія-Друк, 2020. – 183 с. : іл., фот.
• Пробірний контроль. Експертна оцінка ювелірних виробів з дорогоцінних металів : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. М. Назимок, О. К. Шликов, Т. М. Артюх. — Київ : Воля, 2009. — 243 с. : іл. — (Товарознавство). — Бібліогр.: с. 235-242. — ISBN 966-8329-39-2
• Товарознавство. Ювелірні товари та годинники : опор. конспект лекцій / авт.: Л.В. Черняк, Т.Г. Глушкова. — Київ : КНТЕУ, 2014. — 134 с. — Бібілогр.: с.130-134.
• Ювелірні товари та побутові годинники : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т.М. Артюх, Л.В. Черняк, О.І. Сім`ячко, І.В. Григоренко. — Київ : КНТЕУ, 2010. — 291с. — (Серія "Товарознавство"). — Бібліогр.: с. 290-291. — ISBN 978-966-629-482-4
• Покупателю о ювелирных изделиях / И. В. Шаталова, В. В. Скурлов. — М. : Экономика, 1990. — 144 с. — ISBN 5-282-00325-2
• Справочник по ювелирному делу / С. Н. Зубрилина. — Ростов на/Д : Феникс, 2003. — 352 с. — (Справочники). — ISBN 5-222-03321-Х

• Ювелірні вироби [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 470. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.

Це незавершена стаття про ювелірні вироби. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про одяг. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.