Шумери (шум.sag-gig-ga — чорноголові) — стародавній народ, що населяв південь нижнього Межиріччя, або ж власне країну Шумер у IV—III тисячоліттях до нашої ери.
Походження
Прабатьківщина шумерів, звідки вони прийшли в Межиріччя, достеменно невідома. Є певні підстави думати, що вони прийшли з Іранського нагір'я на схід від гір Загросу. Підстави цієї теорії полягають в тому, що, згідно з шумерським епосом, в центрально-іранській країні Аратті жителі мали шумерські імена й поклонялися шумерським богам. Якщо цей факт не є фольклорною умовністю, то одним з його пояснень може бути те, що шумери або самі прийшли з Аратти, або ж осідали там на певний час на своєму шляху до Межиріччя. Однак подібне можна пояснити і наявністю колоністів з Шумеру і взаємним впливом.[джерело?]
Виходячи з ряду фактів, як те, що свої храми шумери будували на високих насипах, які нагадують пагорби, те, що первісно вони використовували дуже велику цеглу, схожу на кам'яні брили, що слова «гора» та «країна» шумерською пишуться однаково, багато хто з сучасних дослідників роблять припущення, що прабатьківщиною шумерів була гірська країна.[джерело?]
В літературі часто зустрічаються відомості, нібито самі шумери вважали своєю прабатьківщиною острів Дільмун[1][джерело?] Підставою для нього став шумерський міф про те, що там колись жили першопредки усіх живих істот. Але за міфом, з Дільмуна походять не лише шумери, а люди взагалі, тобто це загальний космогонічний міф, а не міфологізована розповідь про стародавню батьківщину. Більше того, розкопки на самому Дільмуні з'ясували, що це якраз він був заселений вихідцями з Нижньої Месопотамії — убейдцями.[джерело?]
Етногенез
На момент приходу шумерів на південь нижнього Межиріччя там вже існувала досить розвинута убейдська культура, що знала землеробство та плавку міді. Свого часу були погляди, що шумери є нащадками убейдської культури, але зараз шумери та убейдці вважаються різними народами.[джерело?] В шумерській мові є субстратні сліди іншої, так званої «бананової»[2][джерело?], окрім того, ще ряд особливостей культури свідчить, що на шумерів справив вплив народ, який знав плавку міді. Між археологічними культурами Убейду і так званими протописемними, достовірно шумерськими, відзначається зміна типу поховань, що зазвичай свідчить про етнічні зміни. Найлогічнішим поясненням усіх цих фактів є визнання культури Убейд нешумерською, а самих шумерів прибульцями в регіоні. Представниками та нащадками убейдської культури вважається найдавніше населення Межиріччя — субарійці.[джерело?]
Зміна субарейців шумерами не була результатом завоювання. Міські поселення та храми епохи Урук є продовженням будівель епохи Убейд, тобто поселення шумерів у регіоні мало мирний характер, і вони вселялися до міст, що вже існували. Прибульці-шумери змішалися з субарейцями і поступово асимілювали їх, перейнявши ряд ремесел, наприклад, плавку міді, відповідну термінологію, деякі інші слова та деяких божеств. Таким чином поступово утворився новий єдиний шумерський народ.[джерело?]
Господарство
Шумерам приписують організацію масштабних гірничих робіт із освоєння родовищ срібла і датують першою половиною III тисячоліття до н. е. Розроблялися родовища Південного Кавказу, Ірану, Малої Азії. Цікаво, що в стародавній шумерській поемі «Енмеркар і правитель Аратти» (середина III тисячоліття до н. е.) згадується про постачання в Межиріччя із «розташованої за сімома узгір'ями» країни Аратти срібла, золота, електруму, лазуриту й «гірського каміння з їх гір». Згідно з описами, місце розташування Аратти могло бути на території Вірменського нагір'я.
Галерея
Бородатий чоловік
Лагаський цар Гудеа, ХХІІ ст. до н.е, Лувр, Париж (найменша з десяти його скульптур)
↑Мова отримала таку назву через схожість її слів з англійським словом банана — для неї характерні досить короткі слова з повторенням складів.
↑Stanley A. Freed, Research Pitfalls as a Result of the Restoration of Museum Specimens, Annals of the New York Academy of Sciences, Volume 376, The Research Potential of Anthropological Museum Collections pages 229–245, December 1981.
Література
Антонова Е. В. Месопотамия на пути к первым государствам. — М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН. 1998. — 224 с.
Бадер Н. О. Древнейшие земледельцы Северной Месопотамии. Исследования советской археологической экспедиции в Ираке на поселениях Телль Мацалия, Телль Сотто, Кюльтепе. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1989. — 368 с.: ил. — ISBN 5-02-009429-3
Бардески Кьяра Децци. Месопотамия. Колыбель человечества / Пер. Т. Н. Григорьевой. — М.: Ниола-Пресс, 2008. — 128 с. — Серия «Тайны истории». — ISBN 978-5-366-00327-8
Бибби Джеффри. В поисках Дильмуна / Пер. с англ. Н. Елисеева. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1984. — 369 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Емельянов В. В. Древний Шумер. Очерки культуры. — СПб.: Азбука-Классика, 2003. — 320 с. — Серия «Мир Востока».
Заблоцка Юлия. История Ближнего Востока в древности. От первых поселений до персидского завоевания / Пер. с пол. Д. С. Гальпериной. Под ред. В. А. Якобсона. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1989. — 416 с. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. — Ч. 1. Месопотамия / Под. ред. И. М. Дьяконова. — М.: Наука, Главная редакция изданий зарубежных стран, 1983. — 534 с.: ил.
Канева И. Т. Шумерский язык. — СПб.: Центр «Петербургское востоковедение», 1996. — 224 с. — Серия «Orientalia».
Кленгель-Брандт Эвелин. Путешествие в древний Вавилон / Пер.с нем. Б. С. Святского. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1979. — 260 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Кленгель-Брандт Эвелин. Вавилонская башня. Легенда и история / Пер. с нем. И. М. Дунаевской. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1991. — 160 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Кривачек Пол. Вавилон. Месопотамия и рождение цивилизации. MV-DCC до н. э. / Пер. Л. А. Карповой.— М.: Центрполиграф, 2015. — 352 с.: ил. — Серия «Memorialis». — ISBN 978-5-227-06261-1
Куртик Г. Е. Звездное небо древней Месопотамии. Шумеро-аккадские названия созвездий и других светил. — СПб.: Алетейя, 2007. — 744 с.: ил.
Кьера Эдвард. Они писали на глине. Рассказывают вавилонские таблички. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1984. — 136 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Ламберг-Карловски К., Саблов Дж. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика / Пер. с англ. А. А. Пономаренко, И. С. Клочкова. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1992. — 368 с., ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Ллойд Сетон. Археология Месопотамии. От древнекаменного века до персидского завоевания. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1984. — 280 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Нуреев Р. М. Древний Шумер: учёт как основа организации государственного хозяйства // Всемирная история экономической мысли: В 6 томах / Гл. ред. В. Н. Черковец. — М.: Мысль, 1987. — 606 с. — Т. I. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической жизни. — С. 50-53. — ISBN 5-244-00038-1
Оппенхейм А. Лео. Древняя Месопотамия. Портрет погибшей цивилизации / Пер. с англ. М. Н. Ботвинника. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1990. — 320 с.: ил. — 2-е изд. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Флиттнер Н. Д. Культура и искусство Двуречья и соседних стран / Под ред. И. М. Дьяконова. — М.;Л.: Искусство, 1958. — 300 с.: ил.
Церен Эрих. Лунный бог / Пер. с нем. Б. Д. Каллистова. Под ред. А. А. Нейхардта. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1976. — 382 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Церен Эрих. Библейские холмы / Пер. с нем. Н. В. Шафранской. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1966. — 480 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Чабб Мэри. Город в песках / Пер. с англ. Н. Г. Коваленской. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1965. — 96 с.: ил. — Серия «По следам исчезнувших культур Востока».
Шумер: города Эдема / Пер. с англ. В. Хренова. — М.: Терра, 1997. — 168 с.: ил. — Серия «Энциклопедия Исчезнувшие цивилизации». — ISBN 5-300-01059-6
![Дошумерська керамічна миска з зображенням свастики, Пергамський музей в Берліні.[3]](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Samarra_bowl.jpg)
