Шанковський Лев
Лев Шанко́вський (Лев Шанківський; псевдонім — «Дзвін», «Олег Мартович»; 9 вересня 1903, с. Дуліби, Стрийський район, Львівська область — 25 квітня 1995[1], Філадельфія, США) — український економіст, журналіст, військовий історик-дослідник, активний учасник повстанської боротьби під час Другої світової війни, член-основоположник УГВР. Дійсний член НТШ. Батько Ігоря Шанковського. ЖиттєписНародився 9 вересня 1903 в с. Дуліби (нині — Стрийський район, Львівська область, Україна). Військову освіту здобув в українських і польських старшинських школах. Служив в УГА й Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу (1920). Воював у складі команди бронепотягу «Запорожець» у серпні—вересні 1920 р., в якому закінчував службу в складі Дієвої армії УНР.[2] Педагогічну й і економічну освіту здобув у Львові й Варшаві (доцент Української Економічної Високої Школи в Мюнхені 1946—1949), В 1942—1945 брав участь у підпільній боротьбі. 1943-го був членом Крайового військового штабу ОУН(б), звідкіля записався у Дивізію Зброї СС «Галичина». Співробітник Референтури Зовнішніх Зв'язків (РЗЗ), голова Ініціятивного Комітету для створення УГВР у березні 1944 р. Член делегації українського підпілля для переговорів з румунами в Кишиневі. Співзасновник і член УГВР (1944), співробітник її Закордонного Представництва в Німеччині і США. Редактор журналу «Prologue» (1957—1961) у Нью-Йорку і щоденника «Америка» (1968—1976). Автор статей з найновішої політичної і військової історії України в різних журналах і збірках та «Історії Українського Війська» (видавництво І. Тиктора 1953), «Українська армія в боротьбі за державність» (1958), співробітник «Енциклопедії Українознавства» та «Літопису УПА». Помер 25 квітня 1995 р. у Філадельфії, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. НагородиЗа участь у визвольній боротьбі нагороджений Хрестом Симона Петлюри, Залізним Хрестом за участь у Першому зимовому поході, Пропам‘ятним Хрестом УГА і Пропам‘ятним Хрестом УПА. Праці
Примітки
Література
|