|
Чорнухине
Чорну́хине — селище в Україні, у Алчевській міській громаді, Алчевського району Луганської області. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Алчевської міської громади.[2] Поблизу смт ведеться видобуток вугілля. У самому селищі діє Свято-Миколаївський храм. Знаходиться на тимчасово окупованій території України. Під контролем сепаратистів «ЛНР» з 20 лютого 2015 року. Населення9200 мешканців (1984), 7782 мешканці (2001). Видобуток вугілля. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Географічне розташуванняСелище Чорнухине знаходиться за 63 км на північний схід від Донецька, за 8 км на схід Дебальцеве, за 73 км на північний захід від Луганська. У межах міста бере початок річка Чорнуха і її мілководні притоки, на одному з яких для постачання міста питною та технічною водою в радянський час було зведено Чорнухинське водосховище. На захід від основного житлового масиву смт розташована залізнична станція Чорнухине. ІсторіяКолишня назва — Чорнухинський пост Кальміуської паланки Війська Запорозького — 1600 р., слобода Чорнухине — 1778 р., село Чорнухине — 1892 р., смт Чорнухине — від 1938 р. У XVII сторіччі на місці селища існувало два зимівника Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, відомих як «Поповий Яр» і «Чорнухин Байрак». За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1928 осіб (946 чоловіків та 982 жінки), налічувалось 242 дворових господарства, існували православна церква та поштова станція, проходило 3 щорічних ярмарки[4]. Станом на 1886 рік в селі, центрі Чорнухинської волості, мешкало 2691 особа, налічувалось 327 дворів, існували православна церква, школа, 2 лавки, ренський погріб, відбувалось 3 щорічних ярмарки[5]. Російсько-українська війна14 серпня 2014 року в ході війни на сході України селище було звільнене українськими військами від проросійських терористів[6]. Але ще до 19 серпня 2014 року проводилася операція із зачистки від терористів[7]. 14 вересня під Чорнухиним загинули кулеметник 11-го тербату «Київська Русь» Козенко Олександр Сергійович та старший солдат Денис Ханчич. 21 вересня терористи з артилерії обстрілюють українські позиції в Чорнухиному, на деяких ділянках намагалися атакувати із застосуванням бронетехніки[8]. 12 жовтня 2014-го в приватне господарство потрапила мінометна міна при обстрілі терористів, 39-річний господар зазнав осколкових поранень шиї, невдовзі після госпіталізації помер[9]. 7 жовтня 2014 року селище було виключено зі складу Перевальського району і приєднано до Попаснянського району Луганської області[10]. 18 жовтня 2014-го голова Луганської ОДА Геннадій Москаль особисто відвіз бригаду Укрпошти в Чорнухине — для погашення заборгованості по пенсіях. Заборгованість сягала 3-5-х місяців; щоб її погасити, знадобилося до 30 мільйонів гривень готівки, довезення супроводжували 2 БТР-и та кілька десятків автоматників[11]. Станом на 6 листопада пожвавилася діяльність терористів у районі Дебальцевського плацдарму поблизу Чорнухиного, переходять від обстрілів до атак позицій українських військ. У складі атакуючих — переважно російські «козаки», підкріплені РУЗВ «Град» [12]. 1 січня 2015 року о 6.30 ранку бойовики «ЛНР» обстріляли з мінометів Чорнухине, зруйновані два приватні будинки, іще один будинок згорів; один мирний мешканець загинув, двоє зазнали поранень[13]. По уточнених даних, померло двоє цивільних, один військовик поранений[14]. 31 січня у бою поблизу селища Чорнухине загинули військовики 30-ї бригади командир танка капітан Роман Башняк, молодший сержант, механік-водій Олександр Лимарь та солдат-навідник Олександр Батурін, солдат Ковальчук Юрій Анатолійович[15], молодший сержант 30-ї бригади Віктор Садовець, солдати Ігор Волошин й Олександр Черепаха, військовики 15-го гірськопіхотного батальйону лейтенант Олег Довгий, солдат Михайло Григоришин та старший солдат Сергій Матусевич. 31 січня чи 6 лютого загинув старший солдат 30-ї бригади Роман Вербецький. 6 лютого в бою під час танкової атаки терористів зникли безвісти та загинули вояки 57-ї бригади старший лейтенант Микола Карнаухов, старший солдат Віталій Іскандаров, солдати Олександр Мокляк й Євген Шверненко, згодом впізнані серед загиблих; смертельного поранення осколком в голову зазнав старший солдат 15-го гірськопіхотного батальйону Олександр Капуш. Протягом 6-7 лютого рятувальники ДСНС спільно з волонтерами вивозили з Чорнухиного мешканців — через постійні обстріли. Вдалося за 2 дні евакуювати 106 людей, із них 20 дітей — 6-го вивезли 39 людей, з них 10 дітей, 7-го — 67 людей, у тому числі 10 дітей. Використовували два броньовані КрАЗи[16]. На ранок 9 лютого надходить звістка, що українські військові вибили бойовиків з Чорнухиного; бої за селище тривали протягом 7-8 лютого — підрозділи ЗС України та батальйон імені Іси Мунаєва[17]. 9 лютого українськими військовими в боях під Чорнухиним знищено 7 бойовиків[18]. 10 лютого з в'язниці у Чорнухиному втекли 340 ув'язнених із тюрми № 23 здійснили в першій половині дня у вівторок, під вартою залишилися близько 30 осіб — втеча була здійснена після обстрілів терористами[19]. 12 лютого до Чорнухинської колонії повернулися 83 засуджених, ще 23 втікачі дісталися блок-постів Нацгвардії[20]. 15 лютого у бою під Чорнухиним поранений в ноги солдат 30-ї бригади Олег Кобченко. Разом із пораненими бійцями 128-ї бригади Кобченка вивозили до шпиталю, колона потрапила під обстріл. Відтоді вважався зниклим безвісти[21]. 17 лютого в бою поблизу Чорнухиного зазнав поранення, несумісного із життям, солдат 57-ї бригади Анатолій Шумило. 19 лютого 2015 року після ліквідації Дебальцевого як такого українські війська відійшли із Чорнухиного[22]. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
