|
Чемпіонат світу з футболу 1978
 Чемпіонат світу з футболу 1978 року — одинадцятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 1 по 25 червня 1978 року в Аргентині. Переможцем турніру уперше у своїй історії стала збірна Аргентини, яка у фінальній грі на Естадіо Монументаль в Буенос-Айресі з рахунком 3:1 у додатковий час здолала команду Нідерландів, для якої це був другий програний фінал світової першості поспіль. Уп'яте переможцем чемпіонату світу стала збірна країни-господаря фінального турніру. У рамках фінальних частин світових першостей дебютували збірні Ірану і Тунісу. Востаннє участь у фінальному турнірі мундіалю брали 16 команд, оскільки з наступного розіграшу їх кількість збільшили до 24. Вибір країни-господаркиРішення про проведення світової футбольної першості 1978 року в Аргентині ухвалено на конгресі ФІФА в Лондоні 6 липня 1966 року. На тому ж конгресі визначено й господарів світових першостей 1974 і 1982 років. За два роки до турніру внаслідок військового перевороту до влади в Аргентині прийшла військова хунта, яка не лише не відмовилася від проведення світової футбольної першості, але й розглядала її як важливу з погляду пропаганди подію, успішне проведення якої довело б світу, що в Аргентині все стабільно попри політичні зміни. Нова влада країни намагалася ініціювати зміну логотипу чемпіонату, в якому легко впізнавалися дві підняті вгору руки, повернуті долонями одна до одної. Цей жест був своєрідною візитівкою Хуана Домінго Перона, попереднього керівника Аргентини, який таким чином вітав натовп, перед яким виступав. Утім від ідеї зміни логотипу аргентинцям довелося відмовитися, оскільки він уже активно використовувався в комерційних цілях, і була реальна загроза отримати багатомільйонні судові позови. Кваліфікаційний раунд і учасникиУ кваліфікаційному раунді 105 збірних змагалися за 14 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Аргентини і чинний чемпіон світу збірна ФРН, кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді. 16 місць, передбачених у фінальній частині світової першості 1978 року, розподілили між континентальними конфедераціями таким чином:
На футбольний чемпіонат світу удруге поспіль не зуміли кваліфікуватися команди Англії, Бельгії, СРСР, а також діючі чемпіони світу чехословаки. Уперше з 1958 року до фінальної частини мундіалю не потрапили збірні Болгарії та Уругваю. З іншого боку учасниками турніру уперше в історії стали команди Ірану і Тунісу, австрійці повернулися на світову першість уперше з 1958 року, а збірні Франції, Іспанії та Угорщини — уперше з 1966 року. УчасникиНаступні команди кваліфікувалися для участі у фінальному турнірі:
ФорматПравила проведення турніру загалом повторювали формат, що використовувався для попередньої світової першості. Змагання розпочиналися у чотирьох групах по чотири команди у кожній. Згодом команди, що посіли перші два місця у своїй групі, ставали учасниками другого групового раунду. Переможці змагання у кожній із двох груп цього раунду ставали учасниками фінальної гри, а команди, що фінішували на других місцях, розігрували між собою бронзові нагороди. Єдиним важливим нововведенням у частині формату турніру було впровадження серії пенальті для визначення переможця в іграх стадії плей-оф на випадок, якщо основний і додатковий час матчу завершувався внічию. Утім, в обох іграх плей-оф чемпіонату 1978 року переможців визначили без цього нововведення, і перша серія післяматчевих пенальті на чемпіонатах світу відбулася лише за чотири роки, на ЧС-1982. Міста і стадіониМатчі чемпіонату світу прийняли шість стадіонів у п'яти містах Аргентини. Передбачалося використання восьми футбольних арен, проте від побудови стадіонів у Ла-Платі і в провінції Тукуман згодом організатори були змушені відмовитися. Найбільшою ареною турніру був столичний Естадіо Монументаль, який прийняв дев'ять ігор, включаючи фінальний матч.
Склади командУсі збірні скористалися правом заявити на турнір по 22 гравці, включаючи трьох воротарів (за винятком збірної Мексики, що обмежилася двома голкіперами). Перший груповий етапГрупа 1
Джерело: FIFA
Група 2
Джерело: FIFA
Група 3
Джерело: FIFA
Група 4
Джерело: FIFA
Другий груповий етапГрупа A
Джерело: FIFA
Група B
Джерело: FIFA
Матч за третє місцеФіналБомбардириНайкращим бомбардиром турніру з шістьма забитими голами став номінальний півзахисник збірної Аргентини Маріо Кемпес. Загалом забито 102 голи, авторами яких стали 62 гравці, включно з трьома автоголами.
Див. такожПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_1.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
