|
Центральний український кооперативний комітетЦентральний Український Кооперативний Комітет (ЦУКК, Коопцентр), також Український Центральний Кооперативний Комітет (УЦКК) — найвищий ідейний, науковий, статистично-економічний, організаційний та культурно-освітній центр кооперації, що мав репрезентувати українську кооперацію як в Україні, так і за кордоном. ІсторіяСтворений у квітні 1917 року як тимчасова, а на вимогу Всеукраїнського загально-кооперативного з'їзду в серпні 1918 року як постійна організація з правом діяльності по всій Україні. Членами комітету могли бути виключно союзи та об'єднання усіх видів кооперації, а також ради кооперативних з'їздів. Комітет здійснював свою діяльність в 3 секціях: організаційно-юридичній, економіко-статистичній і культурно-освітній, мав 9 відділів та 8 допоміжних комісій, працівники яких:
На чолі Коопцентру стояла Рада (її головою весь час був Михайло Туган-Барановський, його заступником — К. Мацієвич) і Управа (голова і головний організатор діяльності — Борис Мартос). Серед членів ради був Віктор Целларіус.[1] Органом Коопцентру був «Український кооператор» (чи «Українська Кооперація»), а згодом (з жовтня 1918 року) і непереодичний «Бюлетень УЦКК». У кінці 1918 року, за часів української державності, Кооцентр об'єднував 252 кооперативні союзи; 45 кредитових, 110 споживчих, 31 мішаних, 4 сільськогосподарчих, 62 — різного характеру союзи. В кінці 1919 в Україні діяло близько 400 союзів і близько 30 000 місцевих кооперативів. Коопцентр було ліквідовано у 1921 році, з упадком української державності. Визначні діячі: М. Туган-Барановський, Б. Мартос, М. Левицький та інші. Див. такожПримітки
Література
|
