Харківська хоральна синагога
Хора́льна синаго́га (єврейська назва — Бейт Менахем) — центральна синагога й архітектурна пам'ятка в Харкові, споруджена в 1912-1913 роках на вулиці Григорія Сковороди. ІсторіяНа місці синагоги в класичному особняку кінця XVIII ст. в 1867-1910 розташовувався молитовний будинок. Конкурс нової синагоги був організований Імператорським Санкт-Петербурзьким товариством архітекторів. Першу премію отримав проєкт петербурзького архітектора Якова Гевірца, він був опублікований в журналі «Зодчий» у 1909. Будівля відсунута углиб ділянки з тієї причини, що необхідно було відміряти відстань в 100 сажнів (213 метрів) від православного Миколаївського собору, що розташовувався на однойменній площі (нині Майдан Конституції). Керував будівництвом харківський архітектор М. Ф. Піскунов. Синагога закрита в 1923 «на прохання єврейських трудящих». У ній розмістився "Єврейський робочий клуб імені Комінтерна, з 1941 — дитячий кінотеатр. У 1945 в синагозі поновлюється діяльність єврейської громади, однак в 1949 її закривають і до осені 1991 в будівлі знаходилося «Добровільне спортивне товариство (ДСО) Спартак». В 1990 році будівлю передано єврейській громаді міста. З Ізраїлю був обраний рабин, відкрилася єврейська бібліотека, проводились культурні заходи, в будівлі зроблений ремонт, демонтовані спортивні зали. У міру посилення руху хасидів в 1992-1995 виник принциповий конфлікт між хасидами і головою реформістської громади Едуардом Ходосом, який привів до переходу синагоги під контроль хасидизму. Після пожежі 1998 будівля відремонтована і відкрита в 2003. Автор проєкту реставрації — харківський архітектор В. Е. Новгородов.
АрхітектураДизайн будівлі описується як поєднання романо-готичних[en], неоготичних та неомавританських стилів архітектури, які архітектурне товариство Харкова бачить як таке, що «нагадує величезні стіни стародавньої Палестини»[1]. Будівля заввишки 42 м заввишки і 50 метрів завдовжки, загальною площею 2067 квадратних метрів. На відміну від інших будівель у кварталі, вона розташована із заглибленням від «червоної лінії» вулиці, щоб відповідати місцевим законам, що вимагають певної відстані поміж церквами та іншими обрядовими будівлями міста[2]. Цікаві факти
Джерела
Примітки
Посилання
|