|
Фокус (оптика)_main_focus.svg) Фо́кус — точка, в якій збігаються світлові промені початково колімованого пучка після проходження оптичної системи або їхнє уявне продовження. У загальному випадку довільної тривимірної оптичної системи паралельні промені збігаються не в одній точці, а на поверхнях, які називають каустиками. Проте у випадку оптичної системи із осьовою симетрією, можна вважати, що близькі до оптичної осі промені перетинаються в одній точці, яку й називають фокусом. У наближенні геометричної оптики інтенсивність світла в фокусі нескінченно велика. У реальних оптичних системах інтенсивність світла велика, але скінчена, оскільки дуже близько до фокусу наближення геометричної оптики перестає працювати. Для сферичної лінзи чи дзеркала існує поняття дійсного головного фокуса — точки, в якій збігаються промені колімованого пучка світла, що перед оптичною системою проходив паралельно оптичній осі. У випадку розсіюючої лінзи говорять про уявний головний фокус, у якому збігаються уявні продовження променів, що розбігаються. У найпростішому випадку, лінза має два фокуси — перед лінзою і за нею (відповідають двом можливим напрямкам проходження світла через лінзу). Якщо лінза симетрична, відстані від її центру до обох фокусів рівні[1]. Чим сильніше лінза заломлює промені, тим ближчим до неї буде фокус. Дзеркало зазвичай має лише один фокус, оскільки світло може відбиватися лише з однієї сторони. Колімовані пучки світла, що перед оптичною системою не були паралельними оптичній осі, фокусуються в інших точках, сукупність яких утворює поверхню, що називається фокальною площиною. Див. такожЛітература
Посилання
|
